Тлумачення снів

Друга iстотна риса сну випливае з того, що галюцинацii, фантазii та уявнi комбiнацii переплутанi з зовнiшнiм сприйняттям. «Оскiльки всi вищi сили душi – зокрема творення загальних понять, суджень i висновкiв, з одного боку, i вiльне самовизначення, з iншого боку, – пов’язанi з чуттевими образами i завжди мають пiдгрунтя з таких образiв, цi сили також беруть участь у безладi образiв сну. Ми говоримо, що вони “беруть участь”, оскiльки наша здатнiсть судження i сила волi як такi пiд час сну не занепадають. Наша дiяльнiсть так само осмислена i вiльна, як у бадьорому станi.

Навiть у снах людина не порушуе закони мислення як такi – не вважае вiдмiннi речi подiбними тощо. Також людина увi снi бажае для себе тiльки те, що iй уявляеться хорошим (sub ratione boni). Але людський дух, в оманi сну, плутаеться у застосуваннi законiв мислення i волi. Тому у снах ми допускаемося найтяжчих протирiч, попри те, що доходимо проникливих суджень i послiдовних висновкiв i схиляемося до найбiльш доброчесних рiшень. Брак орiентацii обумовлюе полiт нашоi уяви у снах, i брак критичного мiркування й спiлкування з iншими стае основним джерелом безмежноi екстравагантностi наших суджень, наших надiй i бажань у снах» (там же, стор. 18). (Прим. авт.).

40

Пор. з «Dеsintеr?t», який Кляпаред (Clapar?de, 1905) вважае елементом механiзму засинання (прим. авт.).

41

«Не бувае цiлком розумних снiв, якi не мiстять жодних невiдповiдностей, анахронiзмiв, жодного абсурду» (фр.).

42

«Сон – це емоцiйна i розумова психiчна анархiя, це гра полишених на самих себе функцiй, якi здiйснюються безконтрольно i безцiльно; увi снi дух е духовним автоматом» (фр.

).

43

«Немае нiчого настiльки безглуздого, настiльки недоладного, настiльки потворного, що не могло б нам наснитися» (лат.).

44

«Виробленню цих образiв у розумовiй сферi – якi у притомноi людини виникають здебiльшого за участю волi – у сферi моторики вiдповiдають певнi рухи, що виникають у хворих на хорею чи паралiч» (фр.

).

45

«цiлу серiю втрат у здатностi мислення й мiркування» (фр.).

46

«1) спонтанна i нiби автоматична дiя розуму; 2) хибне i непослiдовне об’еднання iдей» (фр.).

47

Так вимовлялося французькою; точнiше було б «Жайлоло» – давня назва острова Галмагера (прим. пер.).

48

Дещо згодом ми навчимося розумiти сенс таких снiв, зi спiвзвучними складами й алiтерацiями (прим. авт.).