Тлумачення снів

Бiльш того, збереження чуттiв увi снi можна довести тим, що пробудження iнодi досягаеться не iнтенсивнiстю подразника, а психологiчним контекстом – випадкове слово не розбудить сплячого, але вiн прокидаеться, коли його називають на iм’я… Отже, душа увi снi якiсно розрiзняе вiдчуття… З цiеi причини брак чуттевого подразника може пробудити того, хто пов’язуе з цим подразником щось важливе: так людина прокидаетеся вiд того, що згасае нiчник, а мiрошник – вiд того, що зупинився млин – вiд припинення дii подразника, який вiн сприймав своiми органами чуття, але який був йому байдужий, ба, навiть задовольняв його i тому не тривожив увi снi» (там же, стор.

485–486.).

Навiть якщо знехтуемо цими – доволi як на те переконливими – запереченнями, ми змушенi будемо визнати, що розглянутi нами досi характеристики снiв, якi пов’язують з вiдстороненням вiд зовнiшнього свiту, не в змозi повнiстю пояснити особливостi цього явища. Інакше було б можливо перевести галюцинацii снiв назад, в iдеi, ситуацii в снах переформулювати у думки i так розв’язати проблему тлумачення снiв.

І саме так, зрештою, ми вчиняемо, вiдтворюючи сон з пам’ятi, по пробудженнi, однак, попри частковий успiх такого зворотного перекладу, сон незмiнно зберiгае свою таемницю.

Усi автори сходяться на тому, що у снах вiдбуваються також iншi, глибшi перетворення матерiалу з реального життя. Зокрема, Штрюмпель вказуе на одне з таких перетворень (Str?mpell, 1877, стор. 27–28): «З припиненням чуттевого сприйняття i нормальноi життевоi свiдомостi душа втрачае грунт, у якому корiняться ii почуття, бажання, iнтереси i дii.

Психiчнi стани – почуття, iнтереси, цiннiснi оцiнки, – у притомному станi приналежнi до тих чи тих образiв з пам’ятi, [увi снi] теж зазнають… пригнiчення, в результатi якого втрачаеться iхнiй зв’язок з вiдповiдними образами; картини предметiв, людей, мiсць, подiй i вчинкiв з реального життя вiдтворюються у великiй кiлькостi, але жодна з них не мiстить свого психiчного значення. Вони вiдiрванi вiд нього i пропливають в уявi як iм заманеться…».

Вiдiрванiсть образiв сну вiд iхньоi психологiчноi цiнностi, своеi чергою викликана вiдверненням вiд зовнiшнього свiту, на думку Штрюмпеля, здебiльшого й вiдповiдальна за вiдчуття химерностi, з яким сни асоцiюються у нашiй пам’ятi, на вiдмiну вiд спогадiв про факти реального життя.

Ми бачили, що занурення у сон одразу викликае припинення певного аспекту розумовоi дiяльностi, а саме – здатностi вольового скерування процесу мислення.