Тлумачення снів

Сни часто бувають вiдплатою зневажених або докором покинутих нами речей] (прим. авт. у вид. з 1909).].

На цьому, на жаль, полiт думки Деляжа перериваеться; незалежнiй психiчнiй дiяльностi увi снi вiн наважуеться надати тiльки дуже обмежену роль, i тому спрямовуе свою теорiю снiв у русло панiвного вчення про часткове пробудження мозку (там же, стор. 46): «En somme le r?ve est le produit de la pensеe errante, sans but et sans direction, se fixant successivement sur les souvenirs, qui ont gardе assez d’intensitе pour se placer sur sa route et l’arr?ter au passage, еtablissant entre eux un lien tant?t faible et indеcis, tant?t plus fort et plus serrе, selon que l’activitе actuelle du cerveau est plus ou moins abolie par le sommeil» [71 - «В цiлому, сни породжуе мандрiвна думка – безцiльна i некерована, що послiдовно чiпляеться за спогади, якi зберегли достатньо сили, щоб перепинити ii мимохiдь.

3. У третю групу можемо об’еднати теорii снiв, якi надiляють сплячу душу здатнiстю i схильнiстю до особливих психiчних виявiв, на якi вона нездатна чи тiльки малою мiрою здатна у станi неспання. Застосування цих здiбностей зазвичай забезпечуе корисну функцiю снiв. До цього класу теорiй належать, зокрема, високi оцiнки снiв, наданi старшою генерацiею авторiв-психологiв. Я, однак, задовольнюся короткою цитатою з Бурдаха, на думку якого сни становлять «природну дiяльнiсть, яку не обмежуе сила iндивiдуальностi, не порушуе самосвiдомiсть i яка спрямовуеться не самовизначенням, а вiльною формою вияву життевостi чуттевих центрiв (Burdach 1838, стор.

Цiлком очевидно, що Бурдах та iн. у цих розкошах вiльного застосування душею власних сил вбачають i умову ii оновлення й наснаження силами для денноi роботи, i своерiдний вiдпочинок. Недарма Бурдах вдаеться до цитування чарiвних рядкiв, у яких поет Новалiс спiвае хвалу снам: «Сни пролягли захисним валом на захист вiд монотонностi й буденностi життя, вони звiльняють вiд пут уяву, яка вiдтак перемiшуе картини повсякдення i переривае постiйну серйознiсть дорослих людей радощами дитячоi гри; без снiв, безперечно, ми б ранiше старiли, тож варто дивитися на сни, хай не як на дар небесний, а як на цiнний перепочинок, як на доброзичливих супутникiв у нашiй прощi до могили» [72 - Novalis, «Heinrich von Ofterdingen» (1802), част.