Тлумачення снів

У снах можливе розщеплення особистостi, коли знання суб’екта розподiлене на двох персонажiв, з яких посiдач вiдчуженого «Я» виправляе властивого, що з точнiстю вiдповiдае розщепленню особистостi у випадках галюцинаторноi паранойi; також у снах людина чуе, як чужi голоси висловлюють ii власнi думки. Навiть нав’язливi iдеi знаходять свiй вiдповiдник у стереотипно повторюваних патологiчних сновидiннях (r?ve obsеdant). Нерiдко, пiсля одужання вiд марень, пацiенти запевняють, що весь перiод хвороби здаеться iм неприемним сном; вони кажуть iнодi навiть, що пiд час хвороби у них бувало вiдчуття, нiбито iм щось сниться – вiдчуття, яке трапляеться у процесi сну.

Беручи до уваги зазначенi факти, не випадае дивуватися, що Радешток узагальнюе своi висновки i думки багатьох iнших у словах, що «безумство – ненормальне, патологiчне явище – слiд розглядати як посилення регулярно повторюваного нормального стану сну» (стор. 228).

Краус (Krauss, 1859, стор. 270 i далi), натомiсть, визначив зв’язок мiж сном i божевiллям, можливо, тiснiший, нiж випливае з аналогii за зовнiшнiми проявами: вiн вбачае цей зв’язок в етiологii (точнiше, у джерелах збудження) обох явищ.

Їхнiй спiльний базовий елемент, за його словами, становить ценестезiя, загальне, соматично обумовлене вiдчуття, яке виникае з сумарного внеску всiх органiв (пор.: Peisse, 1857, стор. 21, цит. за Maury, 1878, стор. 52).

Безперечна – аж до найбiльш характерних деталей – подiбнiсть мiж снами i психiчними розладами е однiею з пiдвалин медичноi теорii снiв, що розглядае iх як марне i дратiвливе явище, яке вiдображае зниження психiчноi активностi.

Ми, однак, не можемо сподiватися на отримання остаточного пояснення снiв у контекстi психiчних розладiв, оскiльки загальновiдомим е незадовiльний рiвень нашого розумiння природи виникнення цих останнiх. Радше, навпаки, може статися, що змiна у нашому пiдходi до проблеми снiв допоможе поступу у з’ясуваннi внутрiшнiх механiзмiв психiчних розладiв, i тому, прагнучи розв’язати таемницю снiв, ми можемо ствердити, що працюемо також над поясненням природи психозiв.

* * *

Я маю пояснити, чому не доповнив огляд лiтератури з проблеми снiв на перiод вiд першого до другого видання цiеi книжки. Мое виправдання може видатися читачевi не цiлком задовiльним, але я керувався саме ним. Мотиви, якi схиляли мене окреслити всi пiдходи, будь-коли застосованi авторами до проблеми снiв, були вичерпанi написанням цього вступного роздiлу.