Тотем і табу

47

Психоаналiтичне дослiдження пропонуе для розумiння гомосексуальностi два факти, якi не викликають сумнiвiв, хоча й не претендують на вичерпне пояснення причини цього сексуального вiдхилення. Перший факт – згадувана фiксацiя на потребi любовi до матерi, другий полягае у тому, що кожна, навiть цiлковито нормальна особа здатна на гомосексуальний вибiр партнера i хоча б раз у життi робила його й або зберiгала у своему несвiдомому, або захищалася вiд нього за допомогою сильного протилежного налаштування.

Двi цi обставини змушують нас заперечувати як намагання гомосексуалiв визначати себе як «третю стать», так кладуть кiнець спробам розрiзняти вроджену й набуту гомосексуальнiсть. Наявнiсть соматичних ознак iншоi статi (розмiр фiзичного гермафродитизму) помiтно сприяе прояву гомосексуального вибору партнера, але не е для цього вирiшальним чинником (прим. авт.).

48

Е. Solmi, Leonardo da Vinci. 1908, с.

152 (прим. авт.).

49

Там же (прим. авт.).

50

E. Solmi, Leonardo da Vinci, с. 203 (прим. авт.).

51

Леонардо поводиться як той, хто звик щодня сповiдатися перед iншою особою i замiнив ii тепер щоденником. Припущення про те, ким могла бути така особа, дивись у Мережковського (прим. авт.).

52

Наводиться за Мережковським (прим. авт.).

53

Або натурник (прим. авт.).

54

Йдеться про кiнний монумент Франческо Сфорци (прим.

авт.).

55

За Мережковським. Як прикрий доказ ненадiйностi i без того мiзерних вiдомостей про особисте життя Леонардо я згадав би, що той самий рахунок у Сольмi (с. 194) вiдтворюеться з iстотними вiдмiнностями. Слiд припустити, що у тому рахунку флорин означае не старий «золотий флорин», а вживану пiзнiше грошову одиницю, що дорiвнювала 1-2/3 лiри або 33,5 сольдо. Сольмi вважае Катерiну служницею, що деякий час вела домашне господарство Леонардо.

Джерело, з якого почерпнутi обидва варiанти цього рахунку, менi не доступне (прим. авт.).

56

Катерiна приiхала у липнi 1493 р. (прим. авт.).

57

Форми вияву згнiченого лiбiдо у Леонардо, зокрема схильнiсть до педантичноi уваги до грошей, належать до рис характеру, що виникають з анальноi еротики. Пор.: «Charakter und Analerotik», 1908 (прим. авт.).