Тотем і табу

Тотем i табу

Зигмунд Фройд

Зарубiжнi авторськi зiбрання

У працi «Тотем i табу» (1913) Фройд викладае теорiю походження релiгii та культури, спираючись на основнi постулати своеi теорii. Вiн стверджуе, що розвиток моралi, релiгii та культури обумовлений конфлiктом мiж сексуальним потягом iнцестуозноi спрямованостi (едипiв комплекс, притаманний як iнфантильним особистостям, наприклад дiтям або невротикам, так i представникам iнфантильного первiсного суспiльства – первiсним людям) i суворою забороною подiбних жадань (табу), а також почуттям провини, що провокуе замiщення нездiйсненних бажань сурогатами, що врештi-решт веде до виникнення творчостi як такоi.

Зигмунд Фрейд

Тотем i табу

© В. Б. Чайковський, переклад украiнською, передмова, 2019

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2019

Помилки не за Фройдом

У 2019 роцi свiт вшановуе пам’ять Леонардо да Вiнчi з нагоди п’ятисотих роковин його смертi, а кiлька рокiв тому, у 2010-му, вiдносно вузька наукова спiльнота вiдзначила сторiччя невеличкоi брошури Зигмунда Фройда, присвяченоi славетному велетневi Вiдродження.

Упродовж пiв тисячолiття висуваються не тiльки новi, щоразу фантастичнiшi розгадки незчисленних таемниць, якi залишив по собi великий iталiець, але також новi, щоразу суперечливiшi, iнтерпретацii легенди, якою стало його життя i безперечна генiальнiсть. Зокрема, останнi сто рокiв не вщухають суперечки навколо однiеi з таких iнтерпретацiй, яку запропонував Зигмун Фройд у своему есе, що стало, як видаеться, першою спробою бiографii славетноi особи на основi психоаналiзу.

17 жовтня 1909 року, повернувшись iз поiздки до Сполучених Штатiв, Фройд пише Густаву Юнгу: «Таемниця характеру Леонардо да Вiнчi раптом стала для мене прозорою». Осяяння зiйшло на вiденського професора, коли вiн звернув увагу на не надто зауважуваний до того фрагмент з нотаток Великого Леонардо, де той згадуе про свое видiння – нiбито з раннього дитинства – «che unni bio venissi ame», тобто «що до мене прилетiв…» – власне про те, хто саме прилетiв, трохи згодом, оскiльки з цього починаеться низка контроверсiй, якi потребують окремого уточнення, i заради чого, власне, замислена ця передмова.

Так чи йнак, Фройд бачить у спогадi Леонардо з раннього дитинства ключ, що дозволить здiйснити психоаналiз Леонардо у спосiб, який професор застосовував до своiх пацiентiв, залучаючи найвiддаленiшi спогади i фантазii iхнього дитинства.