Психологія мас

Наука обiцяла нам iстину чи, принаймнi, знання тих стосункiв, котрi доступнi нашому розуму, але вона нiколи не обiцяла нам нi миру, нi щастя. Цiлковито байдужа до наших почуттiв, наука не чуе наших скарг. Ми повиннi пiдлаштовуватися до неi через те, що нiщо не може повернути нам тих iлюзiй, котрi вона розвiяла.

Загальнi симптоми, помiтнi у всiх нацiй, кажуть нам про швидке зростання могутностi мас i не припускають думки про те, що ця могутнiсть скоро припинить зростати. І що б вона не принесла нам iз собою, ми муситимемо з цим погодитися.

Всiлякi мiркування й промови проти цiеi могутностi – порожня балаканина. Звичайно, можливо, що вихiд натовпу на сцену символiзуе собою один з останнiх етапiв цивiлiзацii Заходу, цiлковите повернення до перiодiв неспокiйних перехiдних часiв, котрi, вочевидь, передують розквiту кожного нового суспiльства. Але як цьому завадити?

Дотепер масам вiдводилася найпевнiша роль – руйнування застарiлих цивiлiзацiй. Ця роль з’явилася не сьогоднi. Історiя свiдчить, щойно моральнi сили, на яких трималася цивiлiзацiя, втрачають владу, справа цiлковитого руйнування завершуеться несвiдомим i грубим натовпом, котрий справедливо називають варварами.

Цивiлiзацii виникали й оберiгалися маленькою купкою iнтелектуальноi аристократii, й нiколи – натовпом. Сила натовпу спрямована лише на руйнування. Володарювання натовпу завжди вказуе на фазу варварства. Цивiлiзацiя засновуеться на iснуваннi певних правил, дисциплiнi, переходi вiд iнстинктивного до рацiонального, передбаченнi майбутнього, вищий рiвень культури, а все це умови, яких натовп, наданий сам собi, нiколи не мiг дотриматися. Завдяки своiй винятково руйнiвнiй силi натовп дiе, наче мiкроби, що прискорюють розклад ослабленого органiзму чи трупа. Якщо будiвля якоiсь цивiлiзацii пiдмита, то натовп завжди призводить до ii падiння. Ось тодi й стае зрозумiлою ii панiвна роль, i на якийсь час фiлософiя чисельностi стае, вочевидь, единою фiлософiею iсторii.

Чи так само буде й з нашою цивiлiзацiею? Ми можемо боятися цього, але ще не можемо цього знати.

Яким би воно не було, та ми мусимо скоритися й пережити панування натовпу.

Цей натовп, про який починають говорити так багато, ми знаемо надто мало. Професiйнi психологи, якi мешкають далеко вiд нього, завжди його iгнорували, а якщо зацiкавилися ним останнiм часом, то лише з точки зору його злочинностi. Нема сумнiву, е злочинний натовп, але е також натовп доброзичливий, героiчний та багато iнших.