Про гріхи і чесноти

Часом чую, як кажуть: iхав хтось дуже швидко на автомобiлi й розбився – мовляв, заробив собi… Таке висловлювання щодо iнших – i вiдповiдне ставлення до людини, людського життя – е цинiчним. Але людина, ii гiднiсть – велика цiннiсть сама по собi. І цю гiднiсть потрiбно шанувати. Не поважати ii – одна з форм цинiзму.

Сором

У Святому Письмi сказано про страх Господнiй. А що вiн означае? Багато людей вважають, що слiд боятися за своi вчинки, бо коли я зроблю щось зле, то Господь Бог, наче справедливий полiцейський, мене покарае.

Тож треба бути обережним, остерiгатися всього, щоб не дiстати по носi.

Насправдi страх Господнiй – не що iнше як почуття сорому. Менi соромно, скажiмо, щось зробити «не так» у присутностi моеi матерi чи iншоi дорогоi менi особи. Так само соромимося повестися неправильно в присутностi Бога. А Вiн присутнiй всюди, всюдисущий. Одне слово, почуваемося нiяково, прикро, боiмося образити когось своею недбалою, нечесною, грiшною поведiнкою.

Почуття сорому можна по-рiзному аналiзувати.

Але загалом воно е вiдчуттям внутрiшнього дискомфорту вiд того, що я вчиняю на очах iнших людей, особливо дорогих менi, щось прикре.

Сором.

Юстина Яким’як, 16 рокiв, м. Киiв

Вiдчуття сорому властиве тим, хто шануе iнших. Соромно може бути й за когось, iз ким ви почуваете рiзного роду спорiдненiсть. Наприклад, за сина чи доньку, за родича, сусiда, спiввiтчизника, людину вашоi професii чи вашого кола…

Чи менi самому коли-небудь було соромно? Певно, що так.

Недружнiсть

Ця риса походить вiд браку людськоi гiдностi.

Особа, яка поважае себе i шануе ближнього, намагаеться поводитися i спiлкуватися з навколишнiми в такий спосiб, у який би хотiла, аби поводилися i спiлкувалися з нею. Люби ближнього, як самого себе. Отже, якщо я хочу, щоб зi мною обходилися чемно, шанобливо, то я повинен так само чемно й шанобливо обходитися з iншими.

Недружнiсть – це, так би мовити, немiч людськоi природи.

Людина, яка проявляе неприязнь до навколишнiх, не мае гiдностi щодо самоi себе.

Не шануе себе.

Недружнiсть.

Марiя Рубан, 10 рокiв, м. Ізюм (Харкiвська обл.)

Вдячнiсть

Бути вдячним – значить визнавати, що хтось менi зробив добро й вiддавати належне тiй людинi. Особливо, якщо це добро безкорисливе, спрямоване лише на мене, а подекуди навiть завдае шкоди iй самiй.

Коли дякую, то висловлюю це визнання вголос. Здатнiсть бути вдячним – дуже гарна i шляхетна чеснота.

Вдячнiсть.