Про гріхи і чесноти

Бог дае нам дар життя через батькiв, через покликання, таланти, через дар Святоi вiри.

Гiднiсть.

Ярослав Мурафа, 10 рокiв, м. Галич (Івано-Франкiвська обл.)

Революцiя Гiдностi – теж мае стосунок до цього важливого усвiдомлення. Звичайнi люди зрозумiли, хто вони е i якi мають права – адже мають походження вiд Бога. Людська гiднiсть невiдривна вiд розумiння того, що людина е сотворiнням Божим.

Часто кажемо про когось: поводиться гiдно… То означае, що та особа свiдома своеi гiдностi.

Не слiд плутати гiднiсть iз гордiстю чи навiть погордливiстю – це коли хтось iз нас вважае, що нiбито один такий на свiтi й iншого нема й не буде.

Гiднiсть – то не е гордiсть. Мовляв, я дуже поважний, дуже добрий чоловiк, щоб таке робити… Нi, я е людина, Боже сотворiння, надiлене Божими дарами, i я свiдомий гiдностi й поводжуся так, щоб не образити iншого – я, мовляв, пан, а ти дурень…

Наприклад, Митрополит Шептицький з усiма вмiв говорити. І з великими панами, шляхтою, i зi звичайними селянами, робiтниками.

Вiн кожного шанував. І всi, з ким вiн розмовляв, вiдчували: вiн мене сприймае як людину.

Дар розуму, дар волi, дар свободи, якi дае нам Бог, – це все належить до природи людини. І людина втiшаеться цими дарами – ними надiлено кожного з нас. Нема такого, хто iх не мае. Раз я е людиною, то маю всi дари, якi Господь Бог дае кожнiй людинi.

Одна iз Заповiдей Божих каже: люби ближнього свого, як самого себе. Любити ближнього, як самого себе означае бачити в ньому ту саму гiднiсть, якою я сам втiшаюся, оскiльки розумiю, що походжу вiд Бога й живу волею Божою, бо Бог мене сотворив.

Так само Бог сотворив усiх iнших.

Спiвзвучнi слова «самолюбство» чи «себелюбство» не мають з тiею любов’ю, про яку каже Ісус Христос, нiчого спiльного. Цi поняття стосуються тих, хто догоджае собi, потурае в усьому, ставиться до себе надмiру поблажливо. А любов, яку заповiдав нам Ісус Христос, – то i е почуття власноi гiдностi.

Людина може народитися на королiвському дворi, а може – i в простiй сiльськiй хатi.

Рiзницi немае, бо i та й iнша мають божественне походження й надiленi людською гiднiстю, яку слiд шанувати.

Лiнь

Кожна особа мае обов’язок дбати про щось чи про когось. Бо хто не вiдчувае обов’язку, той не вважае за потрiбне чимось корисним займатися, не несе нiякоi вiдповiдальностi, не мае на метi досягнення певних результатiв.

Одна справа, якщо я трактую це так, що не хочу нав’язувати себе iншим.