Психологія людських спільнот

Хiба централiстський, самовладний i деспотичний режим суворих якобiнцiв насправдi сильно вiдрiзнявся вiд централiстського, самовладного i деспотичного режиму, який п’ятнадцять столiть монархii глибоко укорiнили в душi французiв? Пiсля всiх революцiй латинських народiв завжди з’являеться цей суворий режим, ця невилiковна потреба бути керованими, тому що вiн являе собою свого роду синтез iнстинктiв iх раси. Не через один тiльки ореол своiх перемог Бонапарт став володарем.

Коли вiн перетворив республiку в диктатуру, спадковi iнстинкти раси виявлялися з кожним днем все з бiльшою i бiльшою iнтенсивнiстю, i за вiдсутностi артилерiйського офiцера було б достатньо якого-небудь авантюриста. П’ятдесят рокiв по тому досить було з’явитися спадкоемцю його iменi, щоб зiбрати голоси цiлого народу, змученого свободою i який жадав рабства. Не Брюмер зробив Наполеона, а душа народу, який майже добровiльно йшов пiд його залiзну п’яту.

«За першим помахом, – пише Тен, – французи пiдкорилися i вiдчували себе при цьому природно; нижчi – селяни i солдати – з тваринною вiрнiстю; вищi – сановники i чиновники – з вiзантiйським раболiпством. З боку республiканцiв – нiякого опору; навпаки, саме серед них вiн знайшов своi кращi знаряддя управлiння: сенаторiв, депутатiв, членiв Нацiональноi ради, суддiв, всякого роду адмiнiстраторiв.

Одразу пiд проповiддю свободи i рiвностi вiн розгадав iх самовладнi iнстинкти, iх жагу командувати, гнобити, хоча б i пiдпорядковано, i зверх того у бiльшостi з них апетити до грошей i насолоди. Мiж делегатом Комiтету Громадського Порятунку i яким-небудь мiнiстром, префектом або супрефектом Імперii рiзниця незначна: це та сама людина, але в iншому костюмi, спочатку в тозi революцiонера, а потiм у вiцмундирi чиновника».

Якщо вплив середовища на людину здаеться настiльки великим, то головним чином тому, що воно дiе на побiчнi i тимчасовi особливостi або на ще прихованi задатки характеру, про якi нам вище довелося говорити.

Насправдi змiни не дуже глибокi.

Найбiльш мирна людина пiд впливом голоду може доходити до ступеня жорстокостi, який приводить ii до всiляких злочинiв, а iнодi навiть до того, що вона пожирае своiх ближнiх.