В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти

Якщо певна дискусiя очевидно затягуеться, люди цього типу можуть спокiйно перервати ii запитанням про те, чи справдi е необхiднiсть у настiльки монотонному вирiшеннi проблеми. Мовляв, ми й так обговорюемо це протягом двадцяти хвилин. Вiзьмiть себе в руки! Тут всього-на-всього кiлька мiльйонiв iнвестицiй. Невже це складно?

Цiкаво, але якщо подумати, то вони часто мають рацiю. Коли бiльшостi в групi складно прийняти рiшення, ЧЕРВОНІ, керуючись невичерпним бажанням рухатися далi, легко беруть на себе необхiдну вiдповiдальнiсть.

У командi, де е ЧЕРВОНІ, жодне з питань не обговорюеться до безкiнечностi. Врештi-решт дiяльнiсть завжди краща за бездiяльнiсть, хiба не так?

Одним словом, перевага очевидна: ми говоримо про людей, якi не витрачають свiй час нi на що, окрiм розвитку. Як тiльки завдання стае неясним чи затягуеться у своему вирiшеннi, ЧЕРВОНІ будуть забезпечувати оточенню необхiдну робочу динамiку протягом подальшоi роботи над окремими питанням, проектом чи iншим завданням.

Швидко-швидко, зробити це на раз-два.

Близько п’ятнадцяти рокiв тому я почав працювати в невеличкiй консалтинговiй компанii з приблизно дюжиною працiвникiв. Це була бездоганна органiзацiя, в якiй панував чудовий дух пiдприемництва та прекрасна зарядженiсть на бiзнес-зв’язки. Однiею з причин iхньоi ефективностi могла бути особистiсть директора – людини «червоного» типу поведiнки. Нiщо не могло стати несподiванкою для Бьорна.

Жодна зустрiч не займала бiльше часу, нiж необхiдно було витратити на неi спочатку.

На другий чи третiй тиждень мого перебування в цiй компанii я стояв у заторi, коли почув рiнгтон мобiльного. Поглянувши на повiдомлення про вхiдний дзвiнок, я зрозумiв, що телефонуе Бьорн. У повнiй вiдповiдностi до того, чого мене навчили в першi днi роботи в данiй органiзацii, я розпочав з вiтання, мого iменi та назви компанii, яку представляю.

Тодi Бьорн нетерпляче перервав мене й поставив питання:

– Ви шукали мене?

– Нi, – вiдповiв я, зробивши глибокий вдих i готуючись додати щось опiсля, та я не мав жодного шансу.

– Окей, – випалив Бьорн та поклав слухавку.

Вiсiм секунд.

Непривiтний, скажете ви? Ну, на той час ми не знали одне одного. Та все ж маю визнати, що ця ситуацiя змусила мене трохи понервувати – просто через свою несподiвану суть.