Львівська кухня

Особливо популярними тодi були годинники, велосипеди i вiдрiзи якiсноi тканини.

Алексей Толстой

На Алексея чекала цiла група мiсцевих письменникiв. Переважали серед них тутешнi украiнцi. Поляки дивились на советiв як на окупантiв i в переважнiй бiльшостi намагались уникати з ними спiвпрацi.

Попри обов’язковi зустрiчi, вiдбувалось i чимало неформальних контактiв. Мiсцевi намагались показати майстрам соцiалiстичного мистецтва свiт Львова через… кнайпи. Саме там найчастiше переховувались потривоженi вiйною i здирством новоi влади музи.

Галицький митець без доброi кави й атмосфери у «власнiй» кнайпi не почувався комфортно. На щастя, таких «точок» залишалось ще доволi багато. Не всiх розлякали загони НКВС, а львiвськi передвоеннi пивницi ще не були вичерпанi до сухого дна спраглими гегемонами.

Отак Алексей Толстой i потрапив у товариство львiвських лiтераторiв до знаменитого ресторану «Атляс». Вiн вiддавна працював на площi Ринок, 45. Тут у затишних невеликих залах полюбляла збиратись «сметанка» львiвського мистецького товариства.

Спочатку власник пан Атляс, а згодом його зять Едмунд (Едзьо), перетворили ресторан у культове мiсце, котре мало свiй «регламент»: примiром, не можна було використовувати тарiлок, склянок та стiльцiв як аргументи до своiх полiтичних i релiгiйних переконань.

Усе це творче неподобство контролювала знаменита «бабця кльозетова». Їi поява i спроби брати з вiдвiдувачiв грошi за користування туалетом свого часу викликали такий iнтерес, що народ просто прагнув потрапити в заклад хоча б «на келiшок».

Саме тут виробляли i пропонували клiентам власний оригiнальний алкоголь. На цю пропозицiю i спокусили Алексея Толстого. Столична зiрка вирiшила похизуватись перед львiв’янами вмiстом московського гаманця. Замовили всього i багато. Проте львiвська медiвка виявилась вельми пiдступною субстанцiею. Пилась легко, залишаючи голову «червоного графа» у притомному станi. Алексей кепкував, що, мовляв, мiсцевий алкоголь не такоi якостi, як у Москвi.

Забава тривала до аж того моменту, поки Толстой не спробував пiднятись на ноги. І тут виявилось, що мед таки був «добрим».

Щоб доставити хвалька до готелю «Жорж», довелось навiть викликати фiакр. Важкi вiдчуття наступного дня письменник змiг «пiдлiкувати» в кав’ярнi готелю.

Загалом, його спогади про перебування у Львовi залишились дуже позитивними.

Зрештою, з мiста вiн поiхав не з порожнiми руками.