Білеско, або Чарівні двері

І всi ми тепер будемо жити винятково щасливо, бо я, присягаюся, що все, що було зроблено мною, буде на благо менi, тобто вам…

Тут вiн затих, бо побачив Марiю, яка досi стояла тихо i спостерiгала цю дивну картину.

– Агов, дiвчино, iди сюди. Так, так, я до тебе звертаюся.

Марiя несмiливо пiдiйшла i тихенько привiталась.

– Де ти взялася така кумедна i недоладна? Подивiться, якi в неi маленькi руки, i якого вона великого зросту!

На Марiю, здавалося, дивилися й справдi як на диковину. Вона не знала, що вiдповiсти на це зауваження, тiльки сказала перше, що iй прийшло в голову (бо зрештою треба ж було щось казати).

– Вибачте, ви не бачили бува бiлого кошеняти.

– Сiрого слоненяти? Де ти таке чула, щоб в Адверландii жили слоненята.

– Та нi, ви не зрозумiли, я сказала, що…

– Сало? І цього дива в нас немае, проте можемо запропонувати листя дикого плюща, який мае чудовий запах стиглоi динi, а ще в нас е чудовi археоiди. Вже до речi достигли.

– Та нi, не треба, я пiду собi.

– От дивна, та де ти iх знайдеш? Вони е тiльки в нас.

Марiя пiдiйшла.

– Ти дiвчино повинна мене пiдтримати i похвалити. От скажи, правда я найкращий носiй камiння з одного мiсця на iнше?

– Та я не знаю…

– Бачите, навiть вона, ця кумедна iстота, знае, що я найкращий.

– Та я взагалi вас вперше бачу

– Що ти говориш? Що навiть кращих за мене не бачила? О, це дiйсно правда, хороша дiвчинка.

Всi iншi пiдхопили – хороша, хороша…

– Та нi, послухайте, менi треба звiдси вийти.

– Так, тобi треба з нами йти, бо тiльки з нами тобi буде добре.

Всi iншi – добре, добре…

Тут Марiя злякалася по-справжньому. Вона бачила, що вони ii не розумiють, i всi ii слова перекручують. Бiльше того, вони були впевненi, що вона пiде з ними i плигали навколо, виражаючи свою радiсть. Тут дiвчина вдалася до хитрощiв. Вона пiдняла з землi палку i кинула в бiк.

– Дивiться, там щось е

– Хтось псуе? Що псуе?

Доки вони розглядали те мiсце, куди мала впасти палка, Марiя побiгла що е сили.

– Наздогнати, повернути, заставити поаплодувати, похвалити, дивне створiння. Догнати…

II. Коли здiйснюються бажання?

Нарештi Марiя була вiд них далеко i зупинилася щоб трохи перепочити. Вона бiгла хвилин десять не розбираючи дороги, не звертаючи уваги на галявини, якi вона пробiгала.