Білеско, або Чарівні двері

Вони посмiхалися i про щось розмовляли. Тут вони побачили Марiю i пiдiйшли до неi.

– Яка дiвчина! Погляньте! Як тебе звати?

– Марiя – вiдповiла вона нiяково.

– Ти, мабуть прийшла до нас iз Острова Досконалостi?

– Дивний острiв Вперше чую Нi, нi, я з мiста Н., i, здаеться, заблукала.

– Так ти шукаеш свiй дiм?

– Шукаю.

– Ми знаемо де це i обов'язково тебе вiдведемо.

– Справдi? Буду вдячна.

Про себе дiвчинка подумала, що цього разу iй також слiд бути обережною, бо ще не вiдомо, чим може повернутися для неi ця подорож.

Проте вона впевнено пiшла за ними бо вже дуже вони видалися добрими та привiтливими. В дорозi дiти роззнайомились. Звали iх правда дивно: Агнеса, Роза, Пава та Сейму. Марiя подумала, що дiти загалом з iншоi краiни, а розмовляли вони так, немов, як мiнiмум, з iншоi планети. Вони безупинно нахвалювали Марiю, ii красу, розум, вишуканiсть та простоту. З першим можливо ще було важко сперечатись (хоча Марii було нiяково, бо в присутностi цих дивних дiтей iй зовсiм не здавалося, що вона виглядае привабливо), що до iнших речей, то дiвчина дивувалась, як вони могли оцiнювати ii, вони ж були знайомi хвилин десять, а вже з такою легкiстю оцiнили те, про що зовсiм не знали.

Мiж iншим, здивування в розчарування не переросло, бо дiвчинцi завжди хотiлося, щоб ii цiнували i тут, нарештi, ii мрii почали збуватися. Їй прийшла ще одна iдея: а що якби вони повнiстю слухали тiльки ii, вона б з легкiстю змогла б верховодити, а в школi вона потiм би з гордiстю розповiдала, де вона була i як ii сприймали. Тодi б усi дiзнались, що вона не просто маленька сором'язлива дiвчинка, а дiйсно лiдер з великоi лiтери. Поки Марiя так мiркувала, цi задуми подобалися iй все бiльше i бiльше. Та не було нiякоi впевненостi, що цi дiти будуть ii слухати, та й вiд дерева бажань вони вiдiйшли вже надто далеко. Все ж варто спробувати.

– А що, якщо нам i справдi пiти на той Острiв Досконалостi, про який ви менi розповiдали, – сказала Марiя.

– Так ми i йдемо туди, – вiдповiла Агнеса, посмiхнувшись. Ми знали, що тобi обов'язково захочеться на нього потрапити, бо це самий гарний острiв з усiх, якi взагалi можуть iснувати.

– А хто там живе?

– Там живуть такi ж самi досконалi хлопчики та дiвчатка як i ти. У кожного е свiй дiм i сад. Та що я тобi буду розповiдати, ти скоро сама все побачиш.

– Ти забула сказати, Агнесо, що незабаром ми будемо вибирати королеву Острова.