Трояндова площа

Головне, що пропаганда нового суспiльства давала своi паростки, на якi тверезомислячий лiкар дивився з острахом. Пiвдень та пiвнiч краiни розривали заклики повалення старого режиму диктатора, вимоги пiдвищення зарплатнi, розподiлу земель мiж бiдняками та надання права голосу для жiнок, селюкiв та альвiв. Тут i там спалахували народнi та расовi протести, альвiйськi страйки, але поки що полiцейськi вдало гасили iх кийками та газом. Заколотники прагнули змiн i вбачали iх, як мiнiмум, в усуненнi з трону короля Буста Червоновуса ІХ та у заснуваннi народноi Палати Лордiв, яка мала утворити постiйну коалiцiю людей з представниками альвiв.

Все це Гарцасi презирливо називав «критичним станом» i чекав на його трагiчну, але необхiдну кульмiнацiю.

– Ми за це гинемо! – а ви кажете про безглуздя, – заперечив хлопець. – Невже ви не хочете справедливостi? Наприклад, для альвiв? Хiба це справедливо, що вони не мають права на вищу освiту? Вони ж такi обдарованi!

– Несправедливо, погоджуюся. Моя медсестра Наннi з темних альвiв i ця iсторiя дуже прикра, бо на папiрцi вона медсестра, на практицi – дуже гарний лiкар.

Стоп… не крутiться… Бачте, я хочу, Мирко. Ще й як хочу справедливостi! Навiть iнколи менi щиро здаеться, що нiхто на цьому свiтi не бажае справедливостi бiльше за мене. Але… ну, хто вам сказав, що справедливiсть е? – Гарцасi обережно втер у мiсце травми знеболюючу протизапальну мазь. – Ось так… зараз полегшае… Вiдчуваете холодок знеболювального?

– Так…

– Справедливiсть – це передусiм фiлософська категорiя, а не лише моральна.

Що таке, взагалi, справедливiсть? Ну, ось… гарна мазь, вона загоiть гематому, але треба робити рентген, мабуть. Це буде старий надiйний спосiб, щоб вам надалi правильно пролiкувати травму… Так що, за вашою дiагностикою, е справедливiстю?

Гарцасi з усмiхом закрутив пузату темну пляшечку з жовтою маззю, яка пахла рiзко ялицею, i простягнув ii пацiенту.

– Це, коли все по-чесному. Коли кожен одержуе за заслугою, – сказав хлопець, ховаючи мазь у простори кишень.

 – Альви голодують, а король людей жируе! Це несправедливо! Адже споконвiку ми живемо на землях альвiв, а вони розумнi i дуже творчi. Ви чули, як гарно вони спiвають?

– Чув, чув… був нещодавно в оперi на «Гетсбiш», прем’ера балету Понтастина Теладзе. Вiн прузин, приiхав до нас з Прузii кiлька рокiв тому. До речi, мулат… Батько, як ви вже зрозумiли, людина, а мати з Лiсових Хащ, менi розповiдали на одному прийомi серед вершкiв суспiльства.