Трояндова площа

– Альви – дивовижнi iстоти, пане лiкарю, – iз захопленням перебив хлопець.

– О, безперечно! Особливо iхнi лукавi красунi-жiнки!

– Ви смiетеся даремно, пане лiкарю. Вочевидь, несправедливим е те, щоб не давати iм повноважень у владi, не пускати в унiверситети. Ми тримаемо iх наче за слуг! Але вони розумнiшi за нас, пане лiкарю!

– Розумнiшi, – Гарцасi посмiхнувся. – Цiлком погоджуюся, розумнiшi, так.

– І це приниження вiдбуваеться на iхнiй землi, яку ми загарбали в них!

– Добре, ми з вами загарбники та свинi.

Ну, не ми з вами, а нашi пра-пра-пра-пра… Це переконливо. Це правда, – лiкар кивнув. – І менi самому деколи бувае лячно за нашу вмираючу людянiсть. Але робити революцiю – жахлива, iдiотська дурня.

– Пояснiть чому?! – хлопець у розпачi навiть пiдстрибнув на кушетцi.

– Даруйте, приберемо цього короля, а завтра що? – звеселившись, Гарцасi голосно розсмiявся. – До речi, вставайте, ваш прийом завершено.

– Завтра?.. Прийде новий король! Або взагалi не прийде!

– Ви правильно сказали – прийде новий король.

Такий самий i навiть, дорогенький мiй, гiрший за такого самого. – Гарцасi задоволено ляснув по своiй тонкiй нозi вузькою долонею, – бо зруйнуе, сволота-новий-король, свiтлi народнi сподiвання! Ви ще надто юний, щоб зрозумiти, чим е для людини отрута розчарувань, мiй друже, – лiкар посмiхався, здобувши пролазливу перемогу у суперечцi.

– Пане лiкарю, а ви знаете, сьогоднi сталася пожежа в Театрi ляльок? Схопили Коломбiну! – не вгамовувався хлопець.

 – Ну… Коломбiну? – вiн здивовано подивився на лiкаря. – Ви що, не чули про неi?

Артонцо знизав плечима:

– Це ту памфлетистку, головну пiдбурювачку, мiфiчну революцiонерку? Щось чув… – замислено сказав Гарцасi, намагаючись згадати вчорашню газетну статтю з кричущим заголовком про ватажкiв бунтарiв. – У неi фiолетова сукенка й вона носить маску, коли виступае на площах, так? І довге руде волосся. Чув, звичайно. Спокусливий образ циркачки, що розбурхае в масах жагу дiй…

– Так, вона надзвичайна! Вона пише бомбовi памфлети! Просто суперовi! А ви чули, як вона говорить? Я б хотiв таку дiвчину мати, хоча б за друга!.

.

– Все-все-все, баста! – лiкар засмiявся. – Складаю зброю, вона насправдi гарненька, але припинить заради Святих рухати так швидко щелепою! Розумiю, що вам краще стало – та не варто ii перевантажувати зайвою мiмiкою, рухами… – Гарцасi турботливо ще раз оглянув мiсце травми.

– Вона неперевершена, пане лiкарю.