Трояндова площа

Ось i тепер, лише стрiлки добiгли до другоi години, Гарцасi розсортував лiкарнянi справи, щоб якнайскорiше залишити лiкарню вiльною людиною, з почуттям виконаного обов’язку, коротше кажучи – без тягаря на душi.

Далi ритуал щастя тривав у запланованому щоденному темпi. Гарцасi дiловито спустився сходами вниз, вiтаючись кивком голови з колегами та хворими. Через плече незадоволено щось пробубонiв на запитання щодо аналiзiв, роздав рекомендацii, обiрвав пропозицii та хижо подолав шлях повз всiх – до парадних дверей блакитно-бiлого вестибулю лiкарнi.

Вiн крокував виразними кроками людини, яку нiхто не посмiе зупиняти дурними побутовими балачками.

Вiн йшов на зустрiч з прекрасним.

Всi, хто намагався у цей час вiдволiкти його вiд очiкуваного дiйства, наражались на небезпеку бути недочутими. Цей час свободи Артонцо Гарцасi не збирався дiлити не з ким – анi з другом, анi з ворогом, i вважав за дуже особисте.

Вже на вулицi лiкар сповiльнив кроки, затамував подих та бажання втечi.

Далi минув свiй дорогий синiй кадиллак на автостоянцi, щоб крокувати серед людей як звичайний страшенно заклопотаний мешканець мiста.

Вiн прогулявся до скляних, круглих дверцят модного бару з модною дерев’яною вивiскою «Недiльна кава». На вивiсцi була зображена розсипана кава у зернах, з купи кавового насипу гордо жовтiла бронзова турка з димком свiжозвареноi. Лiкар смакував очiкування гурманського задоволення, яке обiцяла намальована кава у турцi.

Обмацав поглядом ii блискучий бочок, що втопився в апетитних кавових зернах, а потiм схопився за дверну ручку-кiльце…

Гарцасi повiшав на металевий вiшак шарф та куртку, прилаштував парасолю та звично зайняв столик бiля барноi стiйки, коло вiкна, спиною до баристи, щоб бачити перехожих крiзь вхiднi склянi дверi. Щоб пити каву з коньяком, палити звичайну цубинську сигару parejos та витрiщатися на того, хто час вiд часу штовхав всередину дверi й теж починав роззиратися у пошуку вiльного столика, бодай стiльця, щоб також випити чашечку якiсноi гарячоi кави.

Гарцасi дуже любив каву. Проте стародавнiй напiй-енергетик не був остаточною метою та запорукою його щасливого обiднього часу. Поки ii варили, Гарцасi неспiшно дiставав сигару i чекав.

Гарцасi приходив сюди заради моменту дивного i, як для його рокiв, до неподобства романтичного.