Трояндова площа

І нарештi тодi, коли хлопчина офiцiант обережно подавав лiкарю його каву, сервiруючи напiй мiнiатюрною пахлавою з горiшком-фундуком на окремiй тарiлочцi у плетеному з соломки крихiтному кошику, той момент наставав.

Дверi бару розчинялися, щоб впустити всередину тютюнового смогу та кавових пахощiв невагоме створiння – худорляву, дуже струнку жiнку у зеленому пальтi й сiрому беретi з жовто-зеленою пiр’iнкою. Жiнка, яка була схожа бiльше до юноi дiвчини, якби не рисочка зморшки мiж бровами – вертикаль часу, – мала величезнi свiтло-сiрi очi, блiде обличчя з маленьким гострим порцеляновим носиком, блискучим на кiнчику, рожевi вуста i тонкi зап’ястки.

Драпове пальто гарно схоплювало ii фiгурку у талii широким поясом iз срiбною пряжкою, воно було коротким, вiдкривало ноги – якi або ховалися пiд довгою вовняною спiдницею, або, як сьогоднi, хизувалися чорними вузькими штанцями за останньою модою – з рудими шкiряними китицями, що зникали у халявах високих чорних чобiткiв…

Боги, вона буда дивовижна, ця жiнка-дiвчина!

Потiм все вiдбулося достоту, як i всi цi шiсть мiсяцiв з того часу, коли лiкар вперше побачив ii.

Вона пiдiйшла до вiшаку, залишила на нижчому гачку (сьогоднi саме пiд його курткою) свiй верхнiй одяг (влiтку лише шарф чи хустинку, плащик тощо, тепер це було пальтечко), а потiм повернулася до настiнного дзеркала – поправити свiтлi пасмочка волосся, що неакуратно вибилися з-пiд головного убору. Зазвичай, це була хустинка або капелюшок, але сьогоднi – берет.

Взимку, мабуть, буде лижна або хутряна шапочка, подумав Гарцасi.

Чому вона нiколи не звiльняла свое свiтле волосся, щоб кокетливо закинути його за плечi? Не заправляла пасма за вушка?.. – як всюди це роблять жiнки у спробi подобатися чоловiкам, лiкар не знав.

Вiдтак незнайомка сiла за столик напроти нього, замовила в офiцiанта теж каву «Азiат». Тарiлочку з пахлавою, як i завжди, демонстративно вiдсунула вбiк. Вона таким чином звiльняла мiсце: дiстала з сумочки паперову жовту книгу «Месiя або Ілюзii, якi не хотiли бути iлюзiями» i взялася за читання, помiшуючи цукор у чашцi кави.

Палити вона не палила, майже нiколи. Хiба що одного разу Гарцасi побачив, як вона закурила пiсля телефонного дзвiнка. Два тижнi тому iй подзвонили. Вона тодi була у синiй сукнi до колiн, яка ii псувала та додавала рокiв. Надворi лишень почався вересень, тому голiвку вона прикрасила темно-сiрим чоловiчим фетровим капелюхом. Намисто з бiлих перлин теж робило дiвчину бiльш жiночною, анiж хотiв ii бачити Гарцасi.