Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз

Погодьтеся, таке спече будь-яка жiнка! Якщо чарiвний таз не знайдеться, я нiколи, нiколи не зможу готувати так смачно, як ранiше!

– У такому разi, – зiтхнув пан Жаба, – ми просто зобов’язанi знайти твiй дорогоцiнний таз!

Друзi Озми розгубленi

– Невже Озма пiшла й узяла iз собою Чарiвну картину? – губилася в здогадах Доротi.

Подружки гуляли в саду, а непосида Латочка, як завжди, скакала навколо них так, що ii руде волосся розвiвалося на вiтрi.

– А може, Озму вкрали? – раптом випалила картата лялька.

– Не вигадуй! – обiрвала ii Доротi. – Озму всi люблять! Хто посмiе ii образити?

– Хiба ти знаеш усiх? – засумнiвалася Латочка. – У Краiнi Оз е такi куточки, про якi навiть Озма нiчого не знае!

– Що за дурницi ти верзеш! – гримнула на неi Бетсi.

– Стривай, – перервала подружку Доротi, – раптом вона мае рацiю? А якщо десь збереглися ще злi чарiвники та вiдьми? Щоправда, вiдомостей про це немае.

Саме в цю хвилину до саду заiхав Чарiвник верхи на Дерев’янiй кобилицi.

– Ну що, знайшлася Озма? – насамперед запитав вiн.

– Ще нi.

– А що в Глiнди?

– У Глiнди пропала Велика книга подiй! Викрадено всi чарiвнi iнструменти!

– Нечувано! – жахнулася Доротi. – Хто це мiг зробити?

– Гадки не маю, – вiдповiдав Чарiвник. – Я приiхав за власними iнструментами, вiдвезу iх Глiндi, з ними вона швидше виявить злочинця.

– Швидше ж, Чарiвнику, не можна втрачати нi хвилини! – квапили його дiвчатка.

Чарiвник кинувся до своеi кiмнати й одразу вискочив, як ошпарений:

– Вiн зник! Випарувався!

– Хто? – сполошилися подружки.

– Не хто, а що! Моя чорна валiзка з чарiвними iнструментами! Їi вкрали!

Друзi злякано перезирнулися. Справа набувала дедалi бiльшоi зловiсностi.

– Це переходить всi межi! – вигукнув Чарiвник. – Викрадено все чарiвництво Краiни Оз!

– Може, це Озма влаштувала? – припустила Бетсi.

– Виключено! – оголосив Чарiвник. – Радше якийсь лиходiй викрав Озму, а заодно й усi чарiвнi iнструменти, щоб ми не змогли вiдшукати й покарати його.

– Бiдолаха Озма! – вигукнули дiвчатка одночасно. – Як же нам тепер бути, Чарiвнику?

– Спершу спитаю поради в Глiнди, заодно повiдомлю iй, що й моi iнструменти пропали. Може, вона щось придумае.

З цими словами Чарiвник знову скочив на Дерев’яну кобилицю й щодуху помчав на захiд. Дiвчата не знаходили собi мiсця вiд горя. Навiть Латочка притихла.