Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз

До вершини кожноi крiпилося по горi, а основа губилася день в непрогляднiй темрявi.

– Цю канаву так просто не перескочиш! – присвиснув Гудзик.

– Лев перестрибне! – заперечила Доротi.

– Що? Стрибати через цю жахливу прiрву? Нiколи! – з огидою пирхнув Лев.

– Пропоную повернутися, – втрутилася Дерев’яна кобилиця.

– Повнiстю пiдтримую, – кивнув Вузi.

– Даремно ми не послухалися пастуха, – пiдтакнув ослик Хенк.

Але iншi не поспiшали здаватися.

– Тiльки б перебратися! На тому боцi буде набагато простiше, – сказав Гудзик.

– Треба щось придумати, – пiдтримала його Доротi, – шкода, що нiхто з нас не вмiе лiтати.

– Ех, були б тут моi чарiвнi iнструменти! – зiтхнув Чарiвник. – Доротi, а що це за пояс на тобi?

– Це? Чарiвний пояс Короля номiв. Але як вiн дiе, я поняття не маю. Знаю тiльки, що поки вiн на менi, зi мною нiчого не трапиться. Треба було запитати в Озми, вона вмiе з ним поводитися, але хто мiг подумати, що Озма раптом зникне!

– Накажи Поясу перенести тебе через гори, раптом спрацюе, – запропонував Чарiвник.

– А що з того? Всiх вiн все одно не перенесе, а одна я не впораюся з велетнями й драконами.

– Що правда, то правда, – похнюпив голову Чарiвник, але одразу пiдняв ii, щось помiтивши. – А що це в тебе на пальцi, Троте?

– Каблучка. Подарунок русалок. Якщо я впаду в воду, вони мене врятують. Але на сушi вiд неi жодноi користi.

Поки Чарiвник роздумував, друзi сховалися в тiнi високого розлогого дерева, яке росло бiля самого краю прiрви.

– Прив’язати б сюди довгу мотузку та перекинути через прiрву…

– А що, непогана iдея! – перебила ii Латочка. – Я знаю, де взяти мотузку! Можна розпрягти Кобилицю!

– Як ми вiдразу не здогадалися! – вигукнув Чарiвник. – Молодець, Латочко! Хоч у тебе в головi вата, а мiркуеш ти краще за нас!

Вiн почав розпрягати Кобилицю, а Доротi та Гудзик взялися прив’язувати ремiнцi один до одного.

– Прив’язати до дерева ii ще можна, але до гори? Адже вона крутиться! – скептично завважив Лев.

Але Латочка не вшанувала його вiдповiддю, натомiсть мовчки подала мотузку Гудзику. Той спритно видерся на дерево й прив’язав ii до гiлки, яка нависла над прiрвою. Латочка вхопилася за вiльний кiнець, розбiглася, вiдштовхнулася й полетiла прямо через прiрву, як камiнь, пущений з пращi.