Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз

Але нiкому з жителiв Краiни Оз не спадало на думку продиратися крiзь непрохiдну гущавину, щоб дiзнатися, хто живе на вершинi гори.

Тим часом там споконвiку жили крикуни. І хоч iхня краiна була зовсiм крихiтною, але iншоi в них не було й вони дуже ii любили. Коли трапилася наша iсторiя, крикуни ще жодного разу не спускалися вниз i нiхто з мешканцiв Оз не пiдiймався до них на плоскогiр’я. Тому й не дивно, що звичаi крикунiв значно вiдрiзнялися вiд звичаiв iнших жителiв iхньоi великоi держави.

Скажiмо, будинки на плоскогiр’i будували не один бiля одного, як водиться в мiстах, а де попало.

Мiж будинками, без будь-якого порядку, зеленiли поля, сади й городи. Вулиць у них взагалi не було, й у гостi один до одного крикуни ходили вузькими стежинами, протоптаними як кому заманеться.

Саме вранцi того дня, коли в Смарагдовому мiстi зникла Озма, в крикунки Кейки, на прiзвисько Кулiнарка, пропав золотий, прикрашений дiамантами таз, в якому вона зазвичай мила посуд. Виявивши пропажу, Кейка зчинила страшенний галас.

Вона так голосила й сварилася, що бiля ii будинку зiбрався цiлий натовп крикунiв.

Звинувачення в крадiжцi – справа неабияка, а тим бiльше в Краiнi Оз, де злодiйство сталося вперше. Дiзнавшись, що Кейка звинувачуе односельцiв у крадiжцi, крикуни одразу вiдправилися скаржитися пану Жабi, щоб той, з властивою йому мудрiстю, розсудив, хто правий, а хто винний.

Ви, напевно, вперше чуете про пана Жабу, адже вiн, як i iншi жителi плоскогiр’я, нiколи не полишав своеi домiвки, та й до нього нiхто не заходив.

Колись пан Жаба був звичайною жабою, яких в краiнi хоч греблю гати. Як i належить жабi, вiн жив собi в калюжi десь у краiнi Моргунiв, але, бувши на вдачу шукачем пригод, одного ранку вирiшив накивати з неi лапами, вiдправившись подорожувати.

Його недовгу мандрiвку перервав журавель, що вилетiв на полювання. Величезний птах вхопив бiдолаху дзьобом за лапу й потяг до гнiзда. Проте не на покiрного натрапив журавель! Пан Жаба так крутився й звивався, що нарештi вирвався з дзьоба й плюхнувся прямо в болото на околицi плоскогiр’я.

Крикуни донинi не пiдозрюють про iснування цього болота, такими непрохiдними заростями колючого чагарнику воно оточене. Там навiть поблизу нiхто не живе, а в крикунiв немае звички забиратися далеко вiд будинку. Чи то болото було чарiвним, чи то чарiвними були мушки, якими цей пан харчувався, та сталося неймовiрне – наш шукач пригод вирiс до гiгантських розмiрiв.