Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз

І хоч сам пан Жаба добре розумiв, що вiн анiтрохи не розумнiший за будь-якого крикуна, все-таки усвiдомлення того, що вiн – жаба, а править людьми, додавало йому ще бiльшоi важностi. Вiн щосили надував щоки, щоб здаватися розумнiшими, нiж е насправдi, а наiвним крикунам i в голову не приходило, що iхнiй правитель – просто-таки жаба, яка роздулася вiд власного гонору.

Тож, коли Кейка-кулiнарка зчинила страшенний галас через свiй зниклий таз, крикуни насамперед кинулися до пана Жаби повiдомити йому про надзвичайну подiю й питати поради.

Вислухавши iх, пан Жаба надувся й проказав:

– Якщо таз вкрадено, отже, якась особа дозволила собi взяти його.

– Яка така особа? – допитувалася Кейка. – Назвiть злодiя!

– Хто взяв, той i злодiй, – квакнув пан Жаба.

Присутнi схвально закивали головами:

– Чиста правда! Що за проникливiсть!

– Повернiть таз! – не вгамовувалася Кейка.

– Твое бажання законне, жiнко, – вiдповiв пан Жаба.

– Так швидше повернiть таз! – наполягала Кулiнарка.

Пан Жаба, заклавши руки за спину, iз солiдним виглядом пройшовся кiмнатою. Таке складне питання попалося йому вперше, але не можна було допустити, щоб крикуни виявили його невiгластво.

– Дозволю собi повiдомити вам, – багатозначно почав вiн, – що це перша крадiжка за всiеi iсторii плоскогiр’я.

– Хто ж цього не знае! – нетерпляче перебила його Кейка.

– Отже, – незворушно вiв далi пан Жаба, – справа вимагае найретельнiшого розгляду.

– Де мiй таз? Коли я отримаю його назад?

– Таз зник.

Але вiн неодмiнно буде знайдений. На жаль, у нас немае нi детективiв, нi полiцii, тож доведеться вдатися до iнших заходiв. Раджу тобi, жiнко, написати оголошення й приклеiти його до дверей свого будинку. В оголошеннi повинно повiдомлятися, що той, хто викрав твiй дорогоцiнний таз, зобов’язаний негайно повернути його.

– А якщо не поверне? – не вгавав Кулiнарка. – Що тодi?

– Якщо таз не повернуть протягом дня, – важливо наморщив лоба пан Жаба, – отже, вiн не вкрадений.

Вiдповiдь мудреця не заспокоiла господиню, однак вона все-таки написала оголошення, прикрiпила його до дверей i сiла чекати на порозi. Коли ж терпець iй урвався, вона знову вирушила до пана Жаби, який на той час все ретельно обдумав.

– Я цiлковито впевнений, – заявив вiн, тiльки-но побачив Кулiнарку, – що жоден крикун не замарав руки на крадiжцi твого золотого таза. А оскiльки на плоскогiр’i твого таза немае, отже, його взяв хтось iз чужинцiв.