Змова чужих

– Мамо, але ж моя черга посуд мити лише завтра, чого ти? – вiдiрвався Микитка вiд планшету, до якого татко щойно закачав «Космiчну Стратегiю».

– А я готую вечерю пiслязавтра, – кахикнув тато. – Все справедливо. Все за планом.

– За планом iм. Нуднi ви люди, чоловiки. Сухi. Оцифрованi. Немае у вас вiри в чудеса, в магiю та астральну ауру. У вас, напевно, взагалi жодноi аури немае.

– Зате он у неi – на весь Гременець аури вистачить, – тицьнув тато Саня пультом в екран телевiзора.

Микитка знову вiдiрвався вiд планшету.

– На що нам вказуе Сатурн у Скорпiонi, який утворюе в цьому роцi секстиль до Плутона й трин до Нептуна? – суворим вчительським голосом запитувала гладка тiтка з копицею синяво-чорного волосся. На носi в тiтки була величезна бородавка, а на неосяжнiй шиi – ланцюг з величезним золотим колом Зодiаку.

Вiд ii хрипкуватого голосу хотiлося випростатися й встати по стiйцi «струнко».

– На що вказуе!? – злякано випростався в крiслi ведучiй телепередачi.

– А на те, що в ситуацii зростаючоi нестабiльностi iерархiй е тiльки два астральних шляхи. Або iгнорувати заклики сил тонкого свiту, оточуючи себе ментальним заспокоенням, або, навпаки, активiзувати ментал та й розпочати працювати над його перетворенням. За допомогою Вищих Астрологiчних Курсiв.

– Ось-ось, – зiтхнула мама Аня, – i я хочу… Це саме… Щоб астральним шляхом до ментального перетворення.

– Нiчого, нiчого… Протримайся ще трохи. Незабаром вже Микитка на канiкули пiде i поiдемо ми звичайним нашим шляхом до Великих наших Малюкiв, перетворимо-о-ось… На справжнiх вiдпочивальникiв.

– Не хочу я до села того. Я до тонкого свiту хочу. От запишуся на курси астрологiчнi, знатимете. Самi на кухнi за планом працюватимете. А то живу, як на найвiддаленiшiй околицi Всесвiту.

– Таким чином, виходячи з аспектiв Сатурну… – бубонiв телевiзор.

Тато Саня прибрав трохи звук:

– Не можна тобi на курси. Слабовольна ти. Чортополох цей астральний задушить тебе зовсiм. Хто тодi з нами автiвкою… до Шотландii в мандри чухне?

– Куди? – вибалушила очi мама Аня.

– А на озеро Лох-Несс!

– Лох-Несс?! – вiдкинув планшет i Микитка. – Там, де аномальне чудовисько плавае?

– А то, – заусмiхався татко. – Хотiв вам сюрприз зробити. Криптозоологiчний.