Змова чужих

Але, якщо вже в мами Анi такi завихрення астральнi розпочалися, то…

– Лiтнi мiсяцi можуть стати найважчими мiсяцями цього року, особливо для автомобiлiстiв – Юпiтер з Лiлiт добудовують тау-квадрат з Плутоном та Ураном…

– Ой, – набурмосилася мама, – чуеш, що кажуть? Чи не небезпечно iхати-то кудись?

– Ти чого, панiматко!? – навiть обурився тато. – Нi, кому-кому, а тобi вiдпочити точно треба. Якщо вже тобi, жiнцi й громадськiй активiстцi, мракобiси усiлякi мозки пудрять…

– І Тайцi з нашого класу теж, – вклинився Микитка.

 – Пудрять. Вона контрольнi тiльки за гороскопом пише.

– От! Бачиш, матiнко? Все це – тролiнг для недоукiв, астральна лабуда для невiгласiв, i, взагалi, нечисть – гоу хоум! Виполемо астральний чортополох культиватором науки!

– Якщо ви бажаете владнати свое життя та життя своiх близьких, – лунало з екрану, – записуйтеся на Вищi Астрологiчнi Курси, що знаходяться за адресою…

– От було б у мене бiльше вiльного часу на роботi, – не заспокоювався тато Саня, – записався б я на цi самi Курси.

Подивився б я, чому там вчать. Я б iх вже навчив! Я б iх викрив! Статтю б написав i в Інтернетi повiсив. Боротися потрiбно з цими забобонами, от тiльки часу зовсiм немае.

– З нами була вiдома пророчиця й екстрасенс, директриса Вищих Астрологiчних Курсiв Рафлезiя Ізольдiвна Бузина. Слiдкуйте за нашими передачами. Незабаром панi Бузина мае зробити дуже важливу заяву. Залишайтеся з нами.

– І залишаеться ж дехто, залишаеться! Схарапудженi мавпи просто, – роздратовано вимкнув телевiзор тато, – що хочуть вiдповiдальнiсть за своi власнi вчинки на зiрки перекласти.

Й-ех, часу немае…

А в Микитки час був. Для вивчення й викриття. Щоб татовi допомогти. Це вiн вирахував, вже лежачи в лiжку й дивлячись крiзь вiкно на величезнi далекi зiрки. Всi вони були його дуже добрими друзями. Вiрнiше, його друзi жили на них, i Микитка частiсiнько вечорами розмовляв iз ними. З друзями iнопланетними, тобто. От i зараз…

«Треба смiливо воювати з забобонами!» – сигналiзували з Веги.

«Щоб люди мавпами не були i не боялися самi за своi вчинки вiдповiдати. А не кивати на потойбiчнi сили», – бурчали з Альдебарану. «І щоб нiщо на свiтi не мало змоги мамi перешкодити до Шотландii поiхати», – посмiювалися з Лiри.

А на самому пiдвiконнi, наче на пласкiй околицi Чумацького Шляху, злякано мерехтiв Сатурн в секстилi. Секстиль був схожий на великий гранчак. До нього вела широка стежина.