Знайти Атлантиду. Подорож у безодню

Вона могла видозмiнюватися, доповнюватися, прикрашатися чи замовчуватися… Окремi ж, найважливiшi подii, могли бути замальованi або видряпанi на камiннi чи, пiзнiше, на стiнах храмiв. Звичайно, з часом вони почали записуватися. Але невiдомi для сучасника землi огорталися мiфами. Згадайте про найвiдомiшi мiфи тiеi ж Древньоi Грецii! – не вгавав Іван Андрiйович. – Іншими словами, якщо ми маемо справу з доiсторичним свiтом, то вiн е дуже малим i суб’ективним…

Професор знизав плечима.

– Дозволю собi такий експеримент.

Ось ви, юначе, – Іван Андрiйович звернувся до високого, стильно одягненого студента, що сидiв бiля вiкна, – скажiть менi, будь ласка, що зараз вiдбуваеться через дорогу вiд унiверситету, на майданчику, де ми усi зустрiчаемося пити каву?

Хлопець спочатку спантеличено покрутив головою, потiм, вiдкривши штору, зиркнув у вiкно й вiдповiв:

– Та нiчого такого! Студенти тусуються.

– А якби там зараз був якийсь мiтинг чи бiйка, чи аварiя, чи щось неординарне, ви б повiдомили про це своему сусiдовi? – знову запитав у хлопця професор.

Юнак знизив плечима i трохи подумавши, вiдповiв:

– Можливо.

– Та вiн би зараз знiмав усе це на вiдео i розсилав у соцмережах! – хтось iз друзiв, посмiхаючись, вирiшив прийти на допомогу хлопцевi.

Аудиторiею покотився смiх.

– А що вiдбуваеться зараз на Хрещатику? – знову спитав професор у хлопця.

Той подивився на Івана Андрiйовича здивованими очима:

– Та звiдки я можу знати? Звiдси цього не видно!

– Ось бачите! Люди можуть говорити лише про те, що бачили або про те, що чули, – продовжив Іван Андрiйович.

Десь поряд можуть вiдбуватися дуже важливi подii, але оскiльки вони вiдбуваються за межами нашого поля зору, ми про них не знаемо!

Професор показав на комп’ютер:

– Зараз ми можемо довiдатися про подii з будь-якого куточку свiту завдяки медiа, але в тi часи, я уже звертав вашу увагу, нi телевiзорiв, нi телефонiв не було. Але це не означае, що десь там нiчого не вiдбуваеться! – махнувши рукою в бiк Печерська, вигукнув професор.

– Так i у випадку з Атлантидою. Якщо б це було якесь помiтне явище в межах вiдомих земель протягом iснування Єгипту, чи Шумеру, чи Древньоi Грецii, то про нього говорили б! І ми точно могли б побачити зображення атлантiв на численних египетських древнiх артефактах або шумерських клинописах. Врештi, ми знайшли б хоч якiсь матерiальнi докази iснування цiеi супер-краiни, адже залишки iнших цивiлiзацiй ми знайшли! Чи не так? – риторично запитав Іван Андрiйович.