Казки добрих сусідів. Золотоголова рибка. Вірменські народні казки

Скоро парча була готова. Вона сяяла i переливалась усiма кольорами веселки. По краях тонкого вiзерунку Вачаган виткав дрiбними буквами iсторiю своеi неволi.

Побачивши чудесну парчу, жрець завмер вiд захвату.

– Ти дiйсно майстер, – милостиво кинув вiн Вачагану.

– Я тобi говорив, що ця парча буде коштувати в сто разiв дорожче вiд золота. Знай же, що вона коштуе ще дорожче! На нiй витканi чарiвнi талiсмани. Жаль, що вони не доступнi кожному. Прочитати i вiдгадати iхню таемницю може тiльки мудра цариця Анаiт.

Жадiбний жрець не вiдводив очей вiд чудесноi парчi. Вiн вирiшив не показувати ii головному жерцю, з тим щоб самому скористатися щедрим прибутком.

Тим часом Анаiт так мудро правила краiною, що народ не знав про вiдсутнiсть Вачагана. Минуло двадцять днiв – Вачаган не повернувся. Цариця почала хвилюватися. По ночах вона бачила страшнi сни. Собака Вачагана Зангi день i нiч вив, кидався пiд ноги i тягнув кудись Анаiт за сукню. Кiнь Вачагана нiчого не iв, iржав, як лоша, що втратило матiр.

Кури кукурiкали, як пiвнi, а пiвнi, замiсть зорi, спiвали пiд вечiр фазанячими голосами. Хоробра Анаiт була у вiдчаi.

Вона розiслала гiнцiв у всi кiнцi свого царства, та Вачаган зник, як голка в скиртi сiна.

Якось уранцi iй доповiли про приiзд iноземного купця з товаром.

– Покличте його, – наказала цариця. – Може, вiн зустрiчав на своему шляху мого чоловiка.

Слуги привели жерця. Вiн низько вклонився царицi i на срiбнiй тацi пiднiс золоту парчу.

Анаiт поглянула на парчу i запитала:

– Чи не зустрiчав ти на своему шляху царя Вачагана?

– Нi, – вiдповiв жрець.

– Скiльки коштуе твоя парча?

– Вона в триста разiв дорожча, нiж золото. Це цiна роботи майстрiв i матерiалу. А мое старання для тебе оцiни сама, о мудра царице!

– Це нечувана цiна за парчу.

– Це не проста парча, царице, на нiй витканi чарiвнi талiсмани, якi вилiковують печаль i горе.

– Он як? – здивувалась Анаiт i знову розгорнула парчу.

«Кохана Анаiт, я потрапив у страшне пекло.

В ньому я зустрiв Вагiнака. Той, хто принiс тобi парчу – один з демонiв цього пекла. Шукай нас на схiд вiд Перожа пiд обнесеним стiною храмом. Лiворуч вiд вiвтаря стiна розсуваеться навпiл. Поспiшай, бо нам загрожуе смерть. Вачаган».

Серце Анаiт затрiпотiло, як спiймана пташка. Знову i знову вона перечитувала страшнi слова. Зiбравши усi своi сили, Анаiт з усмiшкою сказала:

– Так, ти правий! Вiзерунки цiеi парчi мають чарiвнi властивостi.