Казки добрих сусідів. Польова діва. Грузинські народні казки

Казки добрих сусiдiв. Польова дiва. Грузинськi народнi казки

Folk art (Folklore)

Оксана Русланiвна Герман

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Про те, як жiнка здолала чорта, як вовк душу рятував, про золотоволосого юнака i золотокосу дiвчину, про Сонцеву доню та трьох сестер дiзнаетеся у книжцi «Польова дiва», куди увiйшли найпопулярнiшi грузинськi казки («Нацацеркiя» «Земля вiзьме свое», «Чортова вуздечка» та iн.). Бiльшiсть казок украiнською друкуеться вперше. Книжка розрахована на широке коло юних читачiв.

О. Р. Герман

Казки добрих сусiдiв. Польова дiва

Сонцева доня

Було, та й не було нiчого – жили три брати. Зорали вони триденне поле i засiяли. Один – по той бiк, другий – по цей бiк, а третiй – посерединi. Зiйшла нива така, що краще й бути не може! Колишеться, хвилюеться, як море, i серця хлiборобiв хвилюються, б’ються радiсно. Як раптом потемнiло все небо, зiйшлися хмари, пiшов град. Краi поля врятувалися, а середину всю побило, все зерно у землю втоптало.

Прийшов орач, побачив знищену свою ниву, обiрвалося у нього серце. Нiчого не сказав орач, зiтхнув лиш, узяв свiй серп i пiшов шукати щастя в iншому мiсцi.

Ішов, iшов, прийшов до одного багатiя. А у того поле на сто днiв роботи.

Сказав орач багатiевi:

– Що даси, якщо я зiжну увесь цей хлiб за один день?

– Половину урожаю вiддам, – каже той.

Пiшов наш орач, до пiвдня крутив солому, щоб снопи в’язати. Опiвднi взяв серп i пiшов жати. Жне i ставить снопи, цiлий день жав, увесь урожай зiбрав i в снопи пов’язав з поля стоденного, один снiп пов’язати залишилось, як Сонце почало заходити.

Пiдвiв голову орач, зняв шапку i почав просити Сонце:

– Не заходь, зачекай трохи, один снiп пов’яжу.

Не прислухалося Сонце до його прохання, зайшло. Пов’язав орач останнiй снiп, прийшов господар. Здивувався вiн, що увесь хлiб зжатий, i каже:

– Що ж, давай подiлимо, як домовлялися.

– Нi, – вiдповiдае орач, – не даеться менi щастя, не виконав я домовленостi, останнiй снiп пiсля заходу сонця в’язав.

Довго йшов чи не довго, прийшов до одного царя i найнявся до нього пасти овець на чотири роки. Угоду склали таку: якщо зумiе вiн за чотири роки, щоб вовк жодноi вiвцi не зарiзав, моровиця не звалила, – словом, якщо нiякоi втрати овець не буде, – подiлять усiх овець порiвну: половину – пастуховi, половину – господаревi, а нi – нiчого пастуховi не дiстанеться i пiде вiн з пустими руками.