Казки добрих сусідів. Польова діва. Грузинські народні казки

Домовились, i погнав пастух овець на пашу. Чотири роки ходить пастух за вiвцями, так ходить, що за всi чотири роки i вушка з жодноi овечки не втратив. Уже гонить останнього дня пастух до господаря отару дiлити, як, звiдки не взявся, вискочив вовк, схопив одну овечку i потягнув до лiсу. Пригнав пастух овець. Подивився господар, зрадiв, як добре худоба доглянута, i хоче вже отару навпiл дiлити, тiльки вiдмовився пастух, кинув свою палицю i пiшов геть – не виконав вiн угоду: втратив одну овечку, не взяв винагороду.

Ішов, iшов, дiйшов до одноi рiчки. Сiв вiдпочити. Аж бачить, злетiли з неба три Сонцевi донi, зайшли в рiчку, купаються. І такi ж гарнi – кращих на свiтi немае.

Пiдвiвся вiн, пiдкрався до Сонцевих дочок, схопив одну з них i кинувся втiкати. Бiг, бiг, прибiг у поле, поставив там хижку, i почали вони жити у тiй хижцi як чоловiк i жiнка. Тiльки бiдують дуже, нiчого у них немае. Чоловiк i на роботу нiкуди не ходить, каже:

– Куди я не ходив, за що не брався, не даеться i не даеться щастя.

А у Сонцевоi донi був перстень виконання бажань. Дала вона той перстень чоловiковi i сказала:

– Ось мое придане. Покладеш його на землю – з’явиться стiл, покладеш на стiл – з’явиться iжа та напоi, знiмеш перстень зi столу – все прибереться, заховаеш – все зникне. Ось i все мое багатство.

Зрадiв чоловiк. Зажили вони щасливо i весело. Тiльки захотiлося чоловiковi запросити царя в гостi. Вiдмовляе дружина:

– Сиди собi.

Уперся чоловiк, стоiть на своему:

– Нi та нi, хочу я запросити царя. Нехай прийде, подивиться на наше селянське життя, хай знае, що i ми живемо на свiтi i можемо прийняти царя.

Одного ранку прокинувся вiн i пiшов кликати царя в гостi. Прийшов, принiс дари, якi мав, i просить:

– Ощасливте нас, будь ласка, приходьте на обiд до нашоi хижки.

Посмiявся цар:

– Хто ти i який твiй обiд?

А потiм сказав:

– Я-то не пiду до тебе, але, якщо хочеш, пошлю з тобою своiх радникiв.

Викликав цар радникiв i наказуе:

– Пiдiть подивiться, чому це вiн мене до себе в гостi кличе, е у нього чим пригостити чи посмiятися хоче?

Пiшов орач, повiв царських радникiв i свиту iхню. Зголоднiли у дорозi радники. Убили вони фазана, послали слуг його засмажити.