Казки добрих сусідів. Польова діва. Грузинські народні казки

А вже дiйшли до житла орача, зайшов слуга в хижку, смажить фазана, раптом зайшла Сонце-дiва, побачив ii слуга, дивиться, очей вiдвести не може. Забув про все на свiтi, так увесь фазан згорiв.

Принiс вiн те, що вiд фазана залишилось, i подае радникам. Тi розсердились:

– Що ж ти не слiдкував, вугiлля нам принiс?!

Мовить слуга:

– Була там у хижцi жiнка, розум у мене вiдiбрала. Не бачив я нiчого, окрiм неi, нiчого не розумiв, так i згорiла у мене дичина.

Поспiшили радники до хижки, мерщiй красуню побачити.

Зiйшли з коней опрiч хижки. Взяв орач свiй перстень, обiйшов усiх коней, i з’явилися на конях мiшки з вiвсом та битою соломою. Потiм обiйшов ще раз – зникли пустi мiшки.

Поклав перстень перед собою – з’явився стiл. А на ньому по колу iжа та питво з’являеться, та все новi i новi страви – на всiх вистачае.

Дивуються радники: нi дому пристойного, нi слуг, i звiдки все береться? Вийшла з хижки Сонцева доня, завмерли радники. Пригостив усiх гостей зять Сонця на славу i вiдпустив.

Прийшли радники до царя, запитуе цар:

– Як пригощав вас мiй пiдданий?

Розповiли вони, як iх пригощали i як уся iжа без вогню готувалася, а дружина у нього – таких красунь свiт не бачив.

– Ця жiнка не у нього повинна бути, а у вас, царю вельможний, – кажуть.

– Як же ii вiдiбрати? – запитуе цар. – До чого присiкатися?

Сказали радники:

– Викличте його i велiть – хай принесе золоте руно, яке е у Сонця. Пiде вiн, живим звiдти не повернеться, а дружина його вам дiстанеться.

Негайно покликав цар орача до себе i наказав:

– Маеш ти знайти i принести менi золоте руно, що е у Сонця.

Зажурився зять Сонця, прийшов та й каже дружинi:

– Цар вимагае, щоб я принiс йому золоте руно, яке е у Сонця.

Сказала дружина:

– Що ж тепер побиватися? Треба було ранiше думати, а тепер цим дiлу не зарадиш, краще збирайся i вирушай у дорогу.

Дала вона йому знак для рiдних i вiдправила.

Пiшов зять Сонця.

Довго вiн iшов, багато краiн обiйшов, усю сушу пройшов, усi сонячнi краiни.

Сонце вже пiшло свiтовi бiлому служити, а Мiсяць був удома. Зустрiв Мiсяць зятя, упiзнав його по знаковi, що йому дружина дала, зрадiв, прийняв гостинно. Пiшов порадувати матiр:

– Зять наш прийшов.

Запитують орача, що його привело.

Розповiв зять про все, що з ним трапилось, i сказав Мiсяць:

– Скоро прийде Сонце. Тiльки не витримаеш ти його вогню, згориш.

Обернув його голкою i увiткнув у стовп.