Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки

– А чого ж ти сам не знаеш?

Став iй Андрiй розповiдати, а стара слухала-слухала i позiхати почала.

– Добре, – сказала вона, – почекай, скоро син ночувати повернеться. А я тим часом подрiмаю: бо я за довгий день натомилась.

Вийшов Андрiй надвiр. Розвiв вогнище, почав смажити сало, бо зголоднiв за довгу дорогу! Наiвся сала з хлiбом. Пити захотiлось. Пiшов до рiчки й нахилився до води. Раптом бачить – пiднiмаеться з дна рiчки дiвчина, та така гарна, що очей не вiдвести. І вона на нього задивилась.

– Не пий води з рiчки, – каже вона, – бо Сонце тебе спалить!

– А менi дуже хочеться пити.

– Йди за мною.

Привела його дiвчина до старого дуба, а з-пiд нього тече джерело чистоi холодноi води.

Нахилився Андрiй i напився вволю джерельноi води. А тут i Сонце почало спускатися з неба в своi хороми. Треба до нього йти, а йому шкода прощатися з красивою дiвчиною.

– Ти ж дивись, не говори Сонцю, що бачив тут мене, – сказала дiвчина, пiднялась вгору i заблищала з неба яскравою зiрочкою.

Пiшов Андрiй у хороми. А там Сонце так пече, що аж стiни потрiскують. Але Андрiю байдуже – напився вiн джерельноi води, от Сонце й не може його спалити. Тiльки шапку насунув на лоба, щоб очей не випалило. Розповiв вiн Сонцю, за чим прийшов. Каже Сонце:

– Навчати тебе у мене немае часу. Але я зроблю так, що ти сам про все дiзнаешся.

Сказало так Сонце, зiбрало всi своi променi в один жмут i блиснуло йому в голову.

І Андрiй вiдчув, що стало в його головi зрозумiлiше i свiтлiше, тiльки дуже горить вона, а серце стало раптом холодним, як лiд…

Вийшов вiн.

Почав кликати ii. І скотилась з неба яскрава зiрочка i обернулась перед ним гарною дiвчиною. Як глянув на неi Андрiй, одразу вiдчув, що серце його стало знову таким, як було.

Узяв вiн дiвчину за руку i повiв на свою батькiвщину. Вiн був таким щасливим, що i птахам, якi мають крила i лiтають, не заздрив.

Пiдiйшли вони до того чоловiка, що смiття розгрiбав. Подивився на нього Андрiй i все зрозумiв.

– Ти, – сказав вiн чоловiковi, – шукаеш у смiттi загубленi копiйки i тiльки гаеш час. Вiзьмись краще за роботу – швидше заробиш грошi, нiж знайдеш.

Послухав його чоловiк, почав працювати та й нажив собi добро i грошi.

Йдуть вони далi, побачили чоловiка, який пiдпирав плечима тин.