Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки

Подивився на нього Андрiй i сказав:

– Не пiдпирай, чоловiче, те, що перегнило, воно все одно завалиться. Зроби краще новий тин.

Прислухався чоловiк до його порад i поставив новий тин.

Дiйшли вони до чоловiка, що на каменi сидить i не знае, чи довго йому ще так сидiти. Андрiй йому каже:

– Не будь, чоловiче, таким жадiбним: дай посидiти на цьому каменi й iншим перехожим.

Зняв Андрiй чоловiка з каменя i сiли вони з дiвчиною перепочити. А чоловiк побiг задоволений додому.

Вiдпочили i рушили в далеку дорогу, туди, де жив Андрiй.

І вiдтодi не Андрiй у людей про все розпитуе, а, навпаки, люди в нього.

Так став Андрiй мудрим.

* * *

Вихор i його подарунки

Жили собi дiд i баба. Жили вони дуже бiдно, нiчого в них не було, був тiльки один кошик жита. Ось дiд якось i запитуе бабу:

– Бабо, що нам робити з цим житом?

– Іди до млина, змели жито на борошно – хлiба напечемо, – сказала та.

Пiшов дiд до млина, змолов жито i борошно понiс додому. Звiдки не вiзьмись, налетiв вихор i розвiяв усе дiдове борошно.

І вiн принiс додому пустого кошика.

– Бабо, що ми будемо робити? Вихор все наше борошно розвiяв!..

– А ти йди, дiду, i вимагай у вихора повернути борошно!

Пiшов дiд шукати вихор.

Йшов-йшов, довго йшов, прийшов у густий лiс. Дивиться – стоiть хатинка. Увiйшов дiд до хатинки. Сидить в тiй хатинцi стара жiнка. Запитала вона:

– Чому ти прийшов сюди, добрий чоловiче?

– Та я вихор шукаю.

– А навiщо вiн тобi?

– Вiн розвiяв мое борошно, хочу щоб повернув.

– Якщо так, – мовить стара, – ти прийшов куди треба: це хатинка вихора, а я його рiдна мати.

Нагодувала вона дiда i звелiла чекати. Невдовзi прилетiв вихор. Запитуе його мати:

– Навiщо ти в цього чоловiка борошно розвiяв? Тепер у нього немае хлiба!

Вихор вiдповiдае:

– Не гнiвайся, дiду, дам тобi за твое борошно гарний подарунок!

І дае йому скатертину.

Дiд запитуе:

– Що це за скатертина? Навiщо вона менi?

– А ця скатертина не проста, – мовить вихор.

 – Як скажеш: «Гей, скатертино, скатертино, розгорнися-простелися, дай попити-поiсти, що е на свiтi!» – вона тобi все дасть.

Пiшов дiд додому iз скатертиною. Пройшов небагато i думае: «Дай спробую, чи не обдурив мене вихор». І каже:

– Гей, скатертино, скатертино, розгорнися-простелися, дай попити-поiсти, що е на свiтi!

Скатертина розгорнулася-простелилася – i з’явились на нiй рiзнi страви, якi тiльки бувають на свiтi.

Здивувався дiд.