Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки

Казки добрих сусiдiв. Чапля-чарiвниця. Таджицькi народнi казки

Folk art (Folklore)

Оксана Русланiвна Герман

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Про богатиря i птаху Симург та про Ахмада-сироту, про грошi, що вмiли розмовляти, та про Бокi й Сокi, про божевiльного Хусейна та про горщик, який варив кашу, дiзнаетеся у книжцi «Чапля-чарiвниця», куди увiйшли найпопулярнiшi таджицькi народнi казки («Тохiр i Зухро», «Донька пастуха i падишах», «Розумна дiвчина i ледар» та iн.).

Бiльшiсть казок украiнською друкуеться вперше.

Казки добрих сусiдiв. Чапля-чарiвниця. Таджицькi народнi казки

© О. Р. Герман, переклад украiнською, упорядкування, 2019

© Я. А. Кiсельова, iлюстрацii, 2019

© Є. В. Вдовиченко, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

Богатир i птаха Симург

В одному кишлаку жив коваль. У нього був син – богатир Халiм. З дитинства вiн так багато iв i так швидко рiс, що скiльки не рiзав коваль баранiв, не мiг доси

та нагодувати сина.

Прийшов час, богатиревi вже мало було i трьох верблюдiв на день. Соромно йому стало, що вiн об’iдае батька, i вiн вирiшив покинути рiдну домiвку, щоб полюванням добувати собi iжу.

Перед тим, як пiти з дому, богатир попросив батька викувати йому залiзний ланцюг вагою в сорок пудiв, почепив його на шию i вирушив свiт за очi. Блукав богатир свiтом, полював, iв, спав i знову йшов далi.

Якось зустрiв вiн богатиря Садакана. Той стояв на дорозi i однiею рукою вивертав з коренем багаторiчний карагач. Про Садакана ходили чутки, що вiн перший силач у свiтi.

Коли знаменитий силач побачив молодого богатиря, який був вищий вiд нього на зрiст, iз сорокапудовим ланцюгом на шиi, вiн захотiв помiрятися з ним силою.

Богатирi вирiшили так: хто переможе, той i буде головним богатирем. Почали вони боротися.

Та знаменитий силач Садакан навiть з мiсця не мiг зiштовхнути молодого богатиря Халiма – сина коваля.

Довго ходили богатирi по свiту, багато стрiляли дичини, полювали на рiзних звiрiв i, нарештi, прийшли в далеку краiну.

Тут вони добряче пополювали, багато набили диких кiз. Зварили великий казан iжi, попоiли, а залишки приховали на завтра. Вранцi, коли вони прокинулись, казан був порожнiй, а всi козячi шкури зникли.