Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки

Богатирi почали шукати злодiя, але нiкого не знайшли поблизу; пiшли далi i прийшли на край глибокоi ущелини.

Вони зазирнули вниз i побачили: в ущелинi, на шкурах убитих ними вчора кiз, лежав величезний див.

Див спав, i богатир Халiм, недовго думаючи, кинув на дива свого сорокапудового ланцюга так, що убив його водномить.

Потiм богатирi обережно спустилися в ущелину, i там, за золотими воротами, побачили гарний сад iз ставками, ариками, фонтанами i квiтниками. В тому саду жили полонянки дива.

Бiля ворiт саду сидiла стара i нiзащо не хотiла впустити богатирiв.

А однiй з них, найгарнiшiй, яка йому сподобалась, юнак запропонував стати його нареченою i поiхати разом з ним мандрувати. Красунi теж сподобався богатир, i вона пристала на його пропозицiю.

Переможений силач Садакан iз заздрiстю дивився на переможця: йому теж сподобалась красуня.

Халiм пiдхопив, як пiр’iнку, свою наречену i вирушив до виходу з ущелини.

Пiдiйшли до того мiсця, де вони спустилися в ущелину. Халiм-богатир зняв з шиi залiзний ланцюг, розмахнувся i кинув його вгору. Вiн зачепився за дерево, яке росло на краю ущелини. Тодi Халiм-богатир велiв Садакану пiднятися по ланцюгу першому i мiцнiше закрiпити його нагорi. Садакан пiднявся i допомiг вибратися красунi. Тепер прийшла черга Халiма. Але заздрiсник Садакан вирiшив скористатися вдалим моментом. Вiн вiдчепив верхнiй кiнець ланцюга i кинув його вниз, прямо на голову своему приятелю.

Кiнець ланцюга ударив Халiма по головi, i богатир упав на дно ущелини. Падаючи, вiн сильно забився i знепритомнiв. Вiроломний силач заволодiв нареченою товариша i попрямував до себе додому.

Довго б пролежав богатир на днi провалля, якби його не побачили звiльненi ним полонянки дива. Вони вийшли за золотi ворота i побiгли геть з володiнь дива. На виходi з ущелини вони побачили в калюжi кровi Халiма, подумали, що його вбито, i рознесли цю новину по всьому свiту.

І ось, коли розбитий i знесилений з голоду Халiм-богатир лежав на днi ущелини, ясне небо над ним раптом затяглося кошлатою хмарою, темний шматок вiдiрвався вiд хмари, полетiв до нього в ущелину i впав поруч. Це була туша молодого барана.

З жадiбнiстю з’iв богатир свiжого жирного барана, i йому стало краще. Кожного дня, в ту ж саму годину, ясне небо раптом закривалося темною хмарою, i до богатиря в ущелину падала бараняча туша.