Казки добрих сусідів. Чарівний дзвіночок: Молдавські народні казки

І вирiшив Фет-Фрумос вирушити на пошуки, щоб врятуватися вiд страшного чудовиська.

– А де ж ii шукати?

– Йди на пiвдень.

Пiшов хлопець. Йшов вiн йшов на пiвдень: за зiрками на небi, по сонцю, доки одного дня не дiйшов до вiтряка.

У тих мiсцях дмухав страшний вiтер, i вiтряк крутився так швидко, що крил не було видно. Бiля млина вiн побачив мiрошника, який насипав борошно в мiшки, зiгнувшись над ними.

– Доброго дня, мiрошнику!

– Вiтаю, юначе!

Привiтали вони один одного i присiли на призьбу вiдпочити.

– Кому ти борошно мелеш?

– Мелю, дорогий мiй, Фрумоасi-Фрумоаселор iз царства садiв.

– Правду кажеш? – пiдскочив, неначе вжалений, Фет-Фрумос.

– Що це з тобою?

– Я туди прямую.

– У те царство?! Побiйся, хлопче, слiв своiх i крокiв, якi ти робиш: щоб дiйти до тих мiсць, треба пройти царство глибинне, скелями всiяне, царство гiр, царство морiв i ще багато тридев’ятих царств, де не зустрiнеш нi людини, нi птаха не побачиш. Не вистачить одного людського життя, щоб туди дiйти!

– А як потрапить туди борошно, яке ти мелеш?

– Прилiтають два величезнi орли, хапають мiшки i несуться швидше блискавки в царство садiв.

Подивувався тому Фет-Фрумос i вiдразу подумав, що звiдси вiн i потрапить в царство садiв. Попросився допомагати старому мiрошнику насипати борошно в мiшки, зав’язувати iх. А старий радий такому помiчниковi. Тiльки встиг Фет-Фрумос винести два мiшки з борошном у двiр, як побачив: два величезних орли, спустившись з небес, схопили по мiшку в кiгтi i полетiли на пiвдень.

Як надiйшов час прилiтати орлам наступного разу, Фет-Фрумос залiз в один з мiшкiв. Старий був прислiпуватим i нiчого не помiтив, зав’язав мiшки i винiс iх в умовне мiсце. Ось i орли знижуватись стали, вхопили кiгтями мiшки i… – шш! шш! шшш! – вiдiрвались вiд землi i полетiли на пiвдень, в царство садiв.

Зi свого мiшка Фет-Фрумос чув тiльки, як шелестiли крила орлiв i завивав вiтер. Через якийсь час один з орлiв, тримаючись з останнiх сил, простогнав:

– Ой, брате, ось-ось не втримаю мiшок.

– Тримай його мiцно, ми летимо над морем-океаном.

– Немае сил моiх, ноги дрижать, кiгтi розтискаються.

– Що з тобою трапилось, ти ж нiколи не скаржився на своi сили.

– Не знаю, що в цьому мiшку, але вiн важчий, нiж звичайно. От-от не втримаю.

– Якщо так, протримайся ще трохи, а потiм полетимо стрiлою вгору i випустимо мiшки. Я пiдхоплю твiй, а ти – мiй.