Котономіка, або Як коти економіку будували

– Чау-бау-вау-няу!!! – заволав Шерпон i, вже падаючи вниз, стрiмко рвонув лапу на себе, зачепивши при цьому пательню.

Тож на дерев’яну пiдлогу вони приземлились усi разом. Причому недосмажена курка й пательня, торкнувшись твердоi поверхнi, спочатку синхронно пiдскочили вгору, а потiм, зробивши карколомний пiрует, почергово попадали на Шерпонову голову. Пательня пiдскочила вище, тому накрила собою курку.

За мить до цього Шерпон роззирався навсiбiч, намагаючись оцiнити ситуацiю й намiтити маршрут втечi, тож, не очiкуючи на таке жахливе завершення своiх райдужних планiв, заволав не своiм голосом, адже курка була гарячою, як i розжарена пательня.

А тут ще й панi Неола iз вигуком «Кияк!» пожбурила в нього важкою табуреткою так, нiби це були змагання з боулiнгу.

Все, що встиг зробити Шерпон, це миттево розпластатися на пiдлозi. Це його врятувало. Табуретка збила з його голови пательню й курку, не торкнувшись самого кота. Панi Неола не могла з цим змиритися, тож, вигукнувши щось нерозбiрливе, потяглася по другу табуретку.

Однак Шерпон, остаточно зрозумiвши, що справи кепськi й потрiбно рятувати власне життя, а не думати про курку, стрiмголов кинувся до дiрки, яку побачив у стiнi. Його голова миттево опинилася за межами хати, де на нього йшло справжне полювання, проте задня частина застрягла в дiрцi й нiяк не хотiла пролазити.

– Нумо, дупо, не гальмуй, – шепотiв Шерпон, щосили шкрябаючи по землi переднiми лапами.

Та панi Неола вирiшила провчити злодюжку, тож, хижо примруживши й без того вузькi очi, прицiльно жбурнула другу табуретку в ту частину кота, яка ще залишалася в хатi.

Кидок виявився напрочуд точним. Неола скинула руки догори так, як зазвичай роблять спортсмени-переможцi.

– Ня-я-я-я-я-я-я-я-у-у-у-у-у-у-у! – розлетiлося по всьому непальському селищу. Це волав Шерпон, якого цим потужним ударом таки винесло на волю.

Проте жалiти себе не було часу, адже небезпека ще не минула. Неола вже вискакувала з будинку, шукаючи поглядом ще щось важке, щоб огрiти кота, який зазiхнув на ii вечерю.

Гнiв жiнки можна виправдати, адже посмакувати куркою в той рiк можна було хiба що раз на мiсяць.

Тим часом Шерпон, притуливши вуха до голови, мчав гiрським селом, не розбираючи дороги, мрiючи опинитися якнайдалi вiд страшноi оселi та ii господинi. Однак панi Неола, нiби згадавши молодiсть, не надто вiдставала, пiдстрибом долаючи перешкоди на вузькiй стежцi.