Легенда про квітозавра. Правдива казка для дорослих дітей

Коли ж професори втомилися вiд дискусii, Хитренко попросив наукового секретаря пiдбити пiдсумки.

Секретар пiдiйшов до дошки, узяв крейду i, вiдповiдно до тверджень професури, намалював п’ятиголове чудовисько, вкрите густою травою, з колесами замiсть нiг i пальмою замiсть хвоста. На кожнiй головi росло по крилу, рот був десь збоку, а вуха телiпалися просто над очима. Одне слово – страховисько.

– А тепер з’ясуймо, як ми ii будемо будити? – Хитренко поставив питання руба.

– Я кажу тротиловою шашкою ii будити! – наполягав Ікс.

– А я кажу, – струменем з пожежного шлангу! – вигукував Ігрек.

– Шашкою! – Струменем! – Шашкою! – Струменем! – Шашкою!

Здавалося, цьому не буде кiнця. Ікс та Ігрек нiколи не могли домовитися. Теоретичнi науковi суперечки могли тривати вiчно, й усi в залi зажурилися, потайки позiхали в кулачки, роздивлялися на стелi сонних мух i писали рiдним есемески «До ранку не чекати».

Нарештi Хитренко не витримав:

– Мовчати! – гаркнув вiн. – Пропоную консенсус! Спершу ми пiдiрвемо поблизу печери тротилову шашку, а потiм, коли квiтзавриха вiд страху вискочить з печери, поллемо водою iз пожежного шлангу, щоб заспокоiти.

Рiшення пiдтримали майже одностайно, i тiльки професор Зет був проти:

– Це якось негуманно! – заявив вiн, проте Хитренко махнув на нього рукою i поставив наступне запитання:

– Чим харчуються волошковi квiтозаври?

І знову розгорiлася суперечка. Ікс стверджував, що квiтозаври люблять буженину i салат «Олiв’е», а Ігрек доводив, що найбiльше iм смакуе сиров’ялена ковбаса та оселедець пiд шубою.

– Послухайте, – зненацька втрутився в iхнiй диспут професор Зет, – а чого ми тут сидимо i сперечаемося, замiсть того, щоб поiхати до ботанiчного саду i подивитися на цю волошкову квiтозавриху?

– Яка практична думка! – здивовано обiзвався Хитренко.

– І то правда! Ура, ура… – погодились iз нею iншi, – до ботанiчного саду!

Коли ж науковцi вибралися на вулицю, була майже четверта година ночi й на асфальт перед Академiею впали крупнi краплi дощу.

– Здаеться, злива починаеться. Куди за такоi погоди iхати? – сказав професор Ікс.

– Ну так, нерозумно! – нарештi погодився з ним Ігрек.

– А й справдi! – пiдтримав колег Зет. – Вже спати час. Завтра зранку прийдемо у ботсад i подивимося, як виглядае ця Клумба, заодно подумаемо, що з нею робити.

– Проте пiдривникiв i пожежний катер неодмiнно треба викликати! Всi згоднi? – Хитренко грiзно оглянув професуру.