Легенда про квітозавра. Правдива казка для дорослих дітей

Вiн пiклувався про довкiлля, а тому крутив педалi й усiляко пiдтримував тих, хто замiсть iздити на жадiбних до бензину автiвках, пересувалися на електромобiлях, велосипедах, самокатах, роликах та скейтбордах, звiльняючи нашу прекрасну планету вiд отруйних вихлопних газiв.

Побачити «сонечко» у мiстi й помахати йому рукою вважалося гарною прикметою. У неi вiрили навiть мер Киева i народнi депутати з Верховноi Ради. Тому коли професор проiжджав повз цi солiднi державнi установи, всi, навiть найпихатiшi, державнi мужi вихилялися з вiкон, махаючи професору руками i сподiваючись на краще майбутне.

Видатний учений мешкав у невеличкому будиночку з вежею на територii ботанiчного саду Академii казкових наук. Усi кияни знають це мiсце, що потопае в кущах пiвонiй, бузку i жасмину на високому березi Днiпра. У будиночку е вiтальня, спальня, кабiнет, а також кухня i ванна кiмната. Збоку до нього прибудовано дерев’яну башту, чий стародавнiй годинник мелодiйним боем вiтае кожну нову годину.

Невисокi сходинки ведуть на широкий ганок, де вечорами так приемно пити чай з лимоном i свiжою булкою, намащеною маслом та вишневим джемом.

Глава 2

Чарiвнi мрii

Зазвичай перед сном професор любив мрiяти, бо вже давно дiйшов одного важливого наукового висновку: «Мрiяти – корисно для здоров’я!»

У той травневий вечiр, коли над обрiем тiльки-но з’явився золотавий колобок повного мiсяця, Чудлик поставив на газонi крiсло-гойдалку i вмостився у ньому обличчям до Днiпра.

Погойдуючись у такт солов’iним спiвам, подумки переносився в тi далекi часи, коли до киiвських берегiв причалювали човни варягiв, а в стольному градi правили грiзнi князi та воеводи.

Трохи праворуч унизу у вечiрньому свiтлi бринiли хрести та зiрки Видубицького монастиря. Бiльш нiж тисячу рокiв тому саме у цьому мiсцi «видибав» на берег золотовусий язичницький бог Перун, що його першi християни скинули у Днiпро пiсля хрещення Русi киiвським князем Володимиром.

А отам, за мостом Патона, знаходився прадавнiй рiчковий перевiз, на якому звичайним поромщиком працював засновник нашоi столицi легендарний Кий.

Наукова уява професора легко малювала картини – одну казковiшу за iншу. Вiн уявляв, як iз-за новобудов лiвого берега летiв на Киiв страхiтливий Змiй Горинич, сiдав у тому мiсцi, де нинi Андрiiвська церква, дихав вогнем i вимагав вiд наляканих киян видати йому на поталу найкрасивiшу дiвчину.