Легенда про квітозавра. Правдива казка для дорослих дітей

Сонячний промiнь, пробившись крiзь коренi могутнього каштана, проникав у печеру, щiльно встелену соломою iз розкиданими по нiй коштовними камiнцями – рубiнами, смарагдами, сапфiрами та аметистами. Вiдбиваючись у iхнiх кольорових гранях, промiнь заливав печеру веселим мерехтливим свiтлом.

Аж ось за спиною хтось знову голосно позiхнув, Чудлик обернувся i побачив те, про що мрiяв довгi роки, – у сяйвi кольорових сонячних плям, затишно пiдгорнувши пiд себе соломку, спала мама Клумба, притискаючи до грудей велетенську писанку.

Прадавня легенда про квiтозавра виявилася чистiсiнькою правдою!

Глава 4

Академiя наук

Коли ви приiдете в Киiв i вас повезуть на екскурсiю до ботанiчного саду, екскурсовод неодмiнно розповiсть iсторiю про те, як одного травневого ранку професор Чудлик бiг вулицями мiста i кричав: «Еврика! Еврика!», що в перекладi з давньогрецькоi означае: «Знайшов! Знайшов!» – Я сам був свiдком цiеi знаменноi подii! – додасть екскурсовод наприкiнцi розповiдi.

Але касирка, в якоi ви купуватимете квиток, лише посмiхнеться, почувши це, i скаже:

– Нiчого подiбного. Все було зовсiм не так!

– А як? – запитаете ви.

– Того дня професор як обпечений прибiг сюди i кинувся до телефону. Хатнього телефону вiн не мае, мобiльним не користуеться, тому за потреби телефонуе з нашого апарата.

У цьому мiсцi касирка обов’язково подивиться на себе в маленьке люстерко на столi, поправить зачiску, цикне золотим зубом, вигне дугою чорну брову i продовжить:

– Я запитала в нього: що трапилося? А вiн мовчить, пихкае i тiльки знай собi набирае чийсь номер. А потiм як закричить у слухавку: «Алло, Академiя казкових наук, говорить Чудлик! Сенсацiя: знайдено волошкового квiтозавра!»

Тут касирка заллеться смiхом, вiдiрве квиток i, простягнувши його у вiкно, скаже: «З вас десять гривень».

– Про Чудлика розповiдала? – поцiкавиться у воротах вусатий дядечко з пов’язкою «контролер» на рукавi.

– Ага! – кивнете ви, вiддаючи йому квиток.

– Це я перший дiзнався про те, що професор знайшов квiтозавра. І зовсiм вiн не бiгав дзвонити до касирки, i не кричав: «Еврика, еврика!», а просто пiдiйшов до мене i попросив закурити.