На нашем сайте вы можете читать онлайн «Лісові оповідки». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Детские книги, Детская проза. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Лісові оповідки

Автор
Жанр
Дата выхода
31 января 2017
Краткое содержание книги Лісові оповідки, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Лісові оповідки. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Лідія Гулько) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Герої Оповідок називають свою місцину Нашим лісом. Це в Києві, коло Національної бібліотеки України для дітей. З Нашого лісу тварини мандрують на Велику галявину, що у Темному лісі. Найсміливіші потрапляють туди, Де-Все-Дриґом, Де-Все-Навпаки. Цей шлях, сповнений пригод, довелося пройти зайчикові, якого братики і сестрички прозвали Мазунчиком. Книжка з двох частин. У «Лісових оповідках» мовиться про історію народження головного героя, його друзів та знайомство з невидимим світом. Повість «Подвиг Мазунчика» присвячена змужнінню героя. Авторка додає персонажі, придумані пращурами слов’ян. Серед них Агука, лісовики, мешканці болота, багатоголовий змій, Пан, Господарка лісу. Якщо перша частина розрахована на дошкільнят і учнів початкової школи, то друга зацікавить старших дітей. Хоча б історіями кохання робота і ляльки Ганнусі та Відлюдька, який живе спілкування з друзями замінив Інтернетом.
Лісові оповідки читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Лісові оповідки без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А зайчатко знай вередуе:
– Хочу кататися! Е-е-е-е!
Якось Прудколапого вiдвiдав його давнiй приятель iжак Шпичак. Дядько Шпичак звернув увагу на малого, що рюмсав.
– Чого ти плачеш, Мазю? – запитав.
Зайчатко тре лапкою очi й плаксиво тягне:
– Хо-чу ка-та-ти-ся! Е-е-е-е!
Їжак припрошуе:
– Чого ж, сiдай на мене. Покатаю.
Гострi голочки на спинi iжака вляглися. Вона стала гладенькою i м’якою, нiби подушечка. Мазунчик забрався на дядькову спину. Смикав лапками i пищав:
– Но! Но! Поiхали!
Їжак бiгав, мов справжнiй кiнь.
Мазунчик реготав вiд задоволення. Лупцював дядька п’ятками та пiдганяв.
Обiдньоi пори куцохвоста родина зiбралася в хатинцi. Зайчата притихли й чекали, коли матiнка покличе iх до столу.
Тiльки найменший не хотiв злазити з дядька. Гецав на ньому, мов вершник на конi. Красувався, вихвалявся перед братиками i сестричками.
Шпичак захляв вiд бiганини. І через це розсердився на Мазунчика.
А коли iжаки сердяться, то голки на iхнiх кожушках настовбурчуються.
– Ой-йо-йой, боляче!
Зiскочило з дядька i, ображене, забилося пiд свое лiжечко.
Братики i сестрички реготали. Перестали реготати лише тодi, коли матуся запросила всiх до обiднього столу.
Заяча малеча шумно всiдалася за стiл. Лише Мазунчик ображено сопiв у темному кутку.
Однак борщик i кашка так смачно пахли, що Мазунчик тихенько перебрався iз-пiд лiжечка на ослiн. Схопив найбiльшу ложку – i до миски.
Татко Прудколапий суворим голосом попередив синочка:
– На менi покатаешся, як на iжаковi.
Матуся Теплий Животик скрипнула переднiми зубами:
– І на менi покатаешся, як на iжаковi.
Мазунчик опустив вушка. Вiн схлипнув раз, а потiм ще два рази. Проте нiхто йому не спiвчував. Всi сьорбали смачний борщик. Мазунчик перестав схлипувати. Винуватим голосом пискнув:
– Пробачте менi. Я сам, своiми нiжками бiгатиму.
Зайцi радiсно плескали лапками. Найгучнiше виляскував дядько Шпичак.
Мазунчик взяв свою, найменшу, ложечку. Вiн з апетитом уминав кашку зi своеi маленькоi мисочки.
Зi смереки спорхнула сорока. Через вiдчинене вiконце птаха все бачила i чула. Вона лiтала над хуторами, селами, мiстами i скрекотала:
– На менi покатаешся, як на iжаковi! На менi покатаешся, як на iжаковi!
Цей вислiв знають i дорослi, i дiти. Вiн став прислiв’ям.











