Марія (Український)

Спершись лiктями на вiконну раму, я уявляв, як бачу ii серед трояндових кущiв, серед яких я здивував ii того першого ранку: вона там збирала букет лiлiй, приносячи свою гордiсть у жертву коханню. Це я вiдтепер порушував дитячий сон ii серця: я вже мiг говорити iй про свою любов, зробити ii об'ектом свого життя. Завтра! Чарiвне слово, нiч, коли нам кажуть, що ми коханi! Їi погляд, зустрiвшись з моiм, не матиме бiльше нiчого приховувати вiд мене; вона буде прикрашена для мого щастя i гордостi.

Нiколи липневi свiтанки в Кауцi не були такими прекрасними, як наступного дня, коли Марiя з'явилася передi мною, щойно вийшовши з ванни, з розпущеним черепаховим волоссям, наполовину скрученим, щоки – нiжно-блiдо-рожевого кольору, але часом з рум'янцем, а на нiжних вустах грала найцнотливiша усмiшка, яка виявляе в таких жiнках, як Марiя, щастя, яке вони не в силах приховувати. Їi погляд, тепер бiльш солодкий, нiж яскравий, показував, що ii сон не був таким спокiйним, як ранiше.

Наблизившись до неi, я помiтив на ii чолi витончену i ледь помiтну зморшку, свого роду удавану суворiсть, яку вона часто використовувала зi мною, коли, заслiпивши мене всiм свiтлом своеi краси, накладала мовчання на моi губи, збираючись повторити те, що вона так добре знала.

Для мене вже було необхiднiстю постiйно мати ii поруч, не втрачати жодноi митi ii iснування, вiдданоi моiй любовi; i, щасливий тим, що мав, i все ще прагнучи щастя, я намагався зробити з батькiвського дому райський куточок.

Я розповiв Марii та моiй сестрi про бажання, яке вони висловили, зробити деякi елементарнi дослiдження пiд моiм керiвництвом: вони знову захопилися проектом, i було вирiшено, що з того самого дня вiн почнеться.

Один iз кутiв вiтальнi перетворили на робочий кабiнет, з моеi кiмнати зняли карти, зняли пил з географiчного глобуса, який до того часу лежав на батьковому столi без уваги, двi консолi очистили вiд прикрас i зробили з них навчальнi столики.

Мама посмiхалася, коли бачила весь той безлад, який спричинив наш проект.

Ми зустрiчалися щодня по двi години, за цей час я пояснював iй одну-двi глави з географii, ми читали трохи всесвiтньоi iсторii, а часто й багато сторiнок Генiя Християнства. Тодi я змiг оцiнити всю глибину iнтелекту Марii: моi речення закарбовувалися в ii пам'ятi, а ii розумiння майже завжди випереджало моi пояснення з дитячим трiумфом.