Марія (Український)

Мама все про це знае; i я чув, як тато розповiдав iй, що моя мати померла вiд хвороби, назви якоi я нiколи не чув; що тобi судилося зробити чудову кар'еру; i що я… Я не знаю, чи те, що я чула, правда – я не заслуговую на те, щоб ти був зi мною таким, яким ти е зараз.

З ii заплющених очей на блiдi щоки покотилися сльози, якi вона поспiшила витерти.

Не кажи так, Марiе, не думай так, – сказала я. – Нi, благаю тебе.

–Але я чув, а потiм не знав про себе.... А чому тодi?

–Послухайте, благаю вас, я… я… Дозвольте менi наказати, щоб ви бiльше про це не говорили.

Вона схилила чоло на руку, на яку спиралася, i чию руку я стискав у своiй, коли я почув у сусiднiй кiмнатi шелест одягу Емми, що наближався.

Того вечора пiд час вечерi ми з сестрами сидiли в iдальнi i чекали на батькiв, якi затрималися довше, нiж зазвичай. Нарештi ми почули, як вони розмовляють у вiтальнi, нiби закiнчуючи важливу розмову. Благородна фiзiономiя мого батька свiдчила про те, що вiн щойно пережив моральну боротьбу, яка засмутила його, – по легкому стисненню кiнчикiв його губ i по маленькiй зморшцi мiж бровами.

–Я не забув тобi сказати, що сьогоднi вранцi до нас приходив Хосе, щоб запросити тебе на полювання, але коли вiн почув новину, то пообiцяв прийти завтра рано вранцi. Ти не знаеш, чи правда, що одна з його дочок виходить замiж?

Вiн намагатиметься проконсультуватися з тобою щодо свого проекту, – недбало зауважив батько.

Це, мабуть, полювання на ведмедя, – вiдповiв я.

–Ведмедiв? Що? Ви полюете на ведмедiв?

–Так, сер, це забавне полювання, ми з ним кiлька разiв грали в нього.

У моiй краiнi, – сказав батько, – тебе вважали б варваром або героем.

–І все ж така гра менш небезпечна, нiж полювання на оленя, яке ведеться щодня i повсюдно; адже перша, замiсть того, щоб вимагати вiд мисливцiв мимоволi падати через верес i водоспади, вимагае лише трохи спритностi i влучноi стрiльби.

Мiй батько, на обличчi якого вже не було колишньоi похмуростi, розповiдав про те, як на Ямайцi полювали на оленiв, i про те, як його родичi любили це заняття, а Соломон вирiзнявся серед них завзятiстю, вправнiстю та ентузiазмом, про якого вiн, смiючись, розповiдав нам кiлька анекдотiв.

Коли ми встали з-за столу, вiн пiдiйшов до мене i сказав:

–Ми з твоею матiр'ю хочемо з тобою дещо обговорити, зайди до мене в кiмнату пiзнiше.