Марія (Український)

Я негайно повернувся до своеi кiмнати, щоб узяти пiстолети. Марiя з саду, бiля пiднiжжя мого вiкна, передавала Еммi букетик чорнобривцiв, майорану i гвоздик; але найкрасивiша з них, через свiй розмiр i розкiш, була у неi на губах.

Доброго ранку, Марiе, – сказала я, поспiшаючи отримати квiти.

Вона, миттево зблiднувши, коротко вiдповiла на привiтання, i гвоздика випала з ii вуст. Вона простягнула менi квiти, впустивши кiлька до моiх нiг, а коли ii щоки знову запалали, пiдняла iх i поклала в межах моеi досяжностi.

Хочеш обмiняти все це на гвоздику, яка була у тебе на вустах, – сказала я, отримуючи останнi цукерки?

Я наступив на нього, – вiдповiв вiн, опустивши голову, щоб знайти його.

–За те, що ви так потопталися, Я дам вам усе це за нього.

Вiн залишився в тому ж положеннi, не вiдповiвши менi.

–Дозвольте менi забрати його?

Потiм вiн нахилився, щоб узяти його, i простягнув менi, не дивлячись на мене.

Тим часом Емма вдавала, що ii зовсiм не цiкавлять новi квiти.

Я потиснула руку Марii, коли передавала бажану гвоздику, i сказала iй:

–Дякую, дякую! Побачимося пiсля обiду.

Вона пiдняла очi i подивилася на мене з найзахопленiшим виразом, який тiльки можуть викликати в жiночих очах нiжнiсть i скромнiсть, докiр i сльози.

Роздiл XIX

Я пройшов трохи бiльше лiги i вже намагався вiдчинити дверi, що вели до мангонiв батька Емiгдiо. Подолавши опiр заплiснявiлих петель i валу, а ще завзятiший опiр пiлона, зробленого з великого каменю, який, пiдвiшений до даху на засувi, завдавав мук перехожим, утримуючи цей своерiдний пристрiй зачиненим, я вважав, що менi пощастило, що я не застряг у кам'янистiй трясовинi, про поважний вiк якоi можна було судити за кольором застояноi води.

Я перетнув коротку рiвнину, де над болотистими травами домiнували лисохвiст, чагарник i очерет; там бродили бритоголовi млиновi конi, бiгали лошата i медитували старi вiслюки, настiльки пошматованi i понiвеченi носiнням дров i жорстокiстю iхнiх погоничiв, що Бюффон був би спантеличений, якби довелося iх класифiкувати.

Великий старий будинок, оточений кокосовими та манговими деревами, мав попелястий, провислий дах, що виходив на високий, густий какао-гай.

Я не вичерпав усiх перешкод, щоб дiстатися туди, бо наткнувся на загони, оточенi тетиллалом; i там менi довелося перекочувати мiцних гуадуа через хиткi сходинки.