Марія (Український)

Того дня, коли вiн його знайде, на нiч ми змащуемо його маззю з ерба-мори i натираемо агуардiенте з маламбо.

Ми прибули на мiсце проведення родео. Посеред загону, в тiнi дерева гуасiмо, крiзь пил, здiйнятий биками, що рухалися, я побачив дона Ігнасiо, який пiдiйшов до мене, щоб привiтатися. Вiн iхав верхи на рожевому i грубому чвертному конi, запряженому черепашачим панциром, блиск i гниття якого свiдчили про його заслуги. Убога постать багатого власника була прикрашена так: потертi лев'ячi постоли з навершями, срiбнi шпори з пряжками, суконна куртка без пiджака i бiла руана, переповнена крохмалем, а увiнчував усе це величезний капелюх джiпiжапа, такий, який носять, коли власник скаче галопом: Пiд його тiнню великий нiс i маленькi блакитнi очi дона Ігнасiо грали так само, як i в головi опудала палетона, гранати, якi вiн носить замiсть зiниць, i довгий дзьоб.

Я розповiв дону Ігнасiо, що мiй батько розповiдав менi про худобу, яку вони мали вiдгодовувати разом.

Вiн вiдповiв: "Все гаразд, – сказав вiн, – ти ж бачиш, що телицi не можуть стати кращими: вони всi схожi на вежi.

Емiгдiо розбiгалися очi, спостерiгаючи за ковбоями, що працювали в загонi.

–Ах тусо! крикнув вiн, – стережися, щоб не розхитати пiал .... За хвiст! За хвiст!

Я вибачився перед доном Ігнасiо, водночас подякувавши йому; вiн продовжив:

–Нiчого, нiчого, боготаносцi бояться сонця i лютих бикiв, тому в школах у них хлопцi розпещенi. Не дам тобi збрехати, цей гарненький хлопчик, син дона Чомо: о сьомiй годинi ранку я зустрiв його на дорозi, замотаного шарфом, так що було видно тiльки одне око, i з парасолькою! .

У цей момент ковбой кричав, тримаючи в руцi розпечене клеймо, прикладаючи його до весла кiлькох бикiв, що лежали прив'язаними в загонi: "Ще один… ще один"..... За кожним таким криком слiдувало ревiння, i дон Ігнасiо використовував складаний нiж, щоб зробити ще одну зарубку на палицi гуасiмо, яка слугувала фоетою.

Оскiльки худоба могла бути небезпечною, коли вставала, дон Ігнасiо, попрощавшись зi мною, пiшов у сусiднiй загiн, щоб убезпечити себе.

Вибране Емiгдiо мiсце на рiчцi було найкращим мiсцем, щоб насолодитися купанням, яке пропонують води Амаiме влiтку, особливо в той час, коли ми досягли ii берегiв.

Гуабос чурiмос, на квiтках якого трiпотiли тисячi смарагдiв, дарував нам густий затiнок i м'яку пiдстилку з листя, де ми розстелили своi руани.