Марія (Український)

На днi глибокого басейну, що лежав бiля наших нiг, було видно навiть найдрiбнiшi камiнчики i гралися срiблястi сардини. Внизу, на камiннi, яке не пiдмивала течiя, синi чаплi та бiлi чаплi ловили рибу, пiдглядаючи, або розчiсували свое оперення. На пляжi попереду лежали красивi корови; макаки, схованi в листi дерев качiмбо, тихим голосом теревенили; а на високих гiлках лiниво спала група мавп. Звiдусiль лунали монотоннi пiснi цикад. Одна-двi цiкавi бiлки визирнули з очерету i швидко зникли. Далi в джунглях ми час вiд часу чули меланхолiйну трель чилакоа.

Повiсь своi колготки подалi звiдси, – сказав я Емiгдiо, – iнакше ми вийдемо з ванни з головним болем.

Вiн щиро смiявся, дивлячись, як я поклала iх на розвилку далекого дерева:

–Хочеш, щоб все пахло трояндами? Чоловiк повинен пахнути козлом.

–Звiсно; i щоб довести, що ти в це вiриш, ти носиш у колготках весь мускус пастуха.

Пiд час купання, чи то нiч i береги прекрасноi рiчки спонукали мене довiритися йому, чи то тому, що я дав слiди, щоб мiй друг довiрився менi, вiн зiзнався менi, що пiсля того, як деякий час зберiгав пам'ять про Мiкаелiну як релiквiю, вiн до нестями закохався в прекрасну сапангiту, слабкiсть, яку вiн намагався приховати вiд злого намiру дона Ігнасiо, оскiльки той намагався перешкодити йому, бо дiвчина не була сеньйорою; І врештi-решт вiн мiркував так:

–Як би менi було зручно одружитися з жiнкою, щоб замiсть того, щоб служити iй, я мав би iй служити! Та й що менi, такому джентльменовi, як я, робити з такою жiнкою? А якби ви знали Зойлу? Чоловiче, я тебе не втомлюю, ти б навiть вiршi про неi складав, якi вiршi! У тебе б сльози потекли з рота: ii очi слiпого прозрять, у неi найлукавiший смiх, найкрасивiшi ноги, а талiя, що.

Повiльнiше, – перебила його я. – Ти хочеш сказати, що так шалено закоханий, що втопишся, якщо не одружишся з нею?

–Я одружуся, навiть якщо мене схоплять у пастцi!

–З сiльською жiнкою? Без згоди твого батька? Розумiю: ви бородань i маете знати, що робите. А Чарльз нiчого не знае про все це?

–Боронь Боже! Боронь Боже! У Бузi вони мають його в своiх долонях, а що ви хочете, щоб вiн потрапив до iхнiх ротiв? На щастя, Зойла живе в Сан-Педро i iздить до Буги лише раз на кiлька днiв.

–Але ж ти менi його покажеш.

З тобою iнша справа, я вiзьму тебе в будь-який день, коли захочеш.

О третiй годинi дня я розлучився з Емiгдiо, тисячею способiв вибачившись за те, що не пообiдав з ним, а вже о четвертiй я мав повернутися додому.