Марія (Український)

Роздiл XX

Мама й Емма вийшли в коридор, щоб зустрiти мене. Мiй батько поiхав на завод.

Незабаром мене покликали до iдальнi, i я не забарився пiти, бо сподiвався знайти там Марiю; але я був обманутий, i коли я попросив матiр покликати ii, вона вiдповiла менi:

Оскiльки панове приiдуть завтра, дiвчата зайнятi приготуванням солодощiв, i я думаю, що вони вже закiнчили i зараз прийдуть.

Я вже збирався встати з-за столу, коли Хосе, який пiднiмався з долини в гору на двох мулах, навантажених тростинною бравою, зупинився на узвишшi, звiдки вiдкривався вид на внутрiшнiй простiр, i гукнув мене:

–Добрий день! Я не можу приiхати, бо несу чукару, а вже темнiе.

Добре, – вiдповiв я, – я прийду дуже рано, привiтаюся з усiма.

–Не забудьте про пелети!

І, махнувши менi капелюхом, вiн продовжив пiдйом на пагорб.

Я пiшов до своеi кiмнати, щоб пiдготувати рушницю, не стiльки тому, що вона потребувала чистки, скiльки щоб знайти привiд не залишатися в iдальнi, де Марiя не з'явилася.

Я тримав у руцi вiдкриту коробку з пiстонами, коли побачив Марiю, яка йшла до мене i принесла каву, яку вона скуштувала ложкою ще до того, як побачила мене.

Поршнi розсипалися по пiдлозi, як тiльки вiн наблизився до мене.

Не наважуючись подивитися на мене, вона побажала менi доброго вечора i, поставивши нетвердою рукою блюдце з чашкою на поруччя, якусь мить шукала боягузливими очима моiх, вiд чого почервонiла, а потiм, опустившись на колiна, почала пiдбирати поршнi.

Не роби цього, – сказав я, – я зроблю це пiзнiше.

Я дуже добре бачу дрiбницi, – вiдповiв вiн, – давай подивимось на маленьку коробочку.

Вiн простягнув руку назустрiч, вигукнувши, побачивши ii:

–О, вони всi политi!

Вона була не повна, – зауважив я, допомагаючи йому.

І що вони тобi знадобляться завтра, – сказав вiн, здуваючи пил з тих, що тримав у рожевiй долонi однiеi з рук.

–Чому завтра i чому саме цi?

–Оскiльки це небезпечне полювання, я думаю, що промахнутися було б жахливо, i я знаю з маленькоi коробочки, що це саме тi, якi лiкар дав вам днями, сказавши, що вони англiйськi i дуже хорошi.

–Ти все чуеш.

–Інодi я б все вiддав, щоб не чути. Можливо, було б краще не виходити на це полювання.... Жозе залишив вам повiдомлення.

–Хочеш, щоб я не пiшов?

–А як я можу цього вимагати?

–Чому нi?

Вiн подивився на мене i не вiдповiв.