Марія (Український)

–Хiба ти не чуеш, що Джон дзвонить менi i плаче, бо не може мене знайти?

Нi на мить не зважившись, в ii усмiшцi була така солодкiсть, а в поглядi така любовна млiсть, що вона вже зникла, а я все ще дивився на неi в захопленнi.

Роздiл XXI

Наступного дня на свiтанку я вирушив гiрською дорогою в супроводi Хуана Анхеля, який нiс деякi маминi подарунки для Луiзи та дiвчаток. Майо йшов за нами: його вiрнiсть була вищою за всi докори сумлiння, незважаючи на деякi невдалi досвiди, якi вiн мав у подiбних експедицiях, негiдних його вiку.

Пiсля мосту через рiчку ми зустрiли Жозе та його племiнника Браулiо, якi вже прийшли мене шукати. Браулiо розповiв менi про свiй мисливський проект, який зводився до того, щоб завдати точного удару по вiдомому в околицях тигру, який убив кiлькох ягнят. Вiн вистежив тварину i виявив одну з ii нiр бiля витоку рiчки, бiльш нiж за пiвлiги вище вiд наших володiнь.

Хуан Анхель перестав пiтнiти, коли почув цi подробицi, i, поставивши кошик, який вiн нiс, на листяну пiдстилку, подивився на нас такими очима, нiби слухав, як ми обговорюемо проект вбивства.

Йосип продовжував розповiдати про свiй план нападу таким чином:

–Я вiдповiдаю своiми вухами, що вiн нас не покине. Побачимо, чи валлонський Лукас такий же перевiрений, як i каже. Вiдповiдаю Тiбурсiо, чи привiз вiн великi боеприпаси?

Так, – вiдповiв я, – i довга рушниця.

Сьогоднi день Браулiо. Вiн дуже хоче побачити твою виставу, бо я сказав йому, що ми з тобою називаемо пострiли неправильними, коли цiлимося ведмедю в лоб, а куля влучае в одне око.

Вiн голосно засмiявся, поплескавши племiнника по плечу.

Ходiмо, – продовжив вiн, – але нехай маленький чорношкiрий вiднесе цi овочi сеньйорi, бо я повертаюся, – i вiн закинув кошик Хуана Анхеля собi на спину, – це тi солодощi, якi дiвчина Марiя приготувала для свого кузена?

–Там буде дещо, що моя мама надiшле Луiзi.

–Але що в неi вселилося? Я бачив ii вчора ввечерi, таку ж свiжу i гарну, як завжди.

–Тепер все добре.

Що ти тут робиш, щоб не забратися звiдси, чорномазий, – сказав Хосе Хуану Анхелю. Бери гуамбiю i йди, щоб швидше повернутися, бо потiм тобi буде недобре залишатися тут самому. Не треба нiчого говорити там, унизу.

–Будь обережним i не повертайся! -крикнула я йому, коли вiн опинився на iншому березi рiчки.

Хуан Анхель зник в очеретi, як переляканий гуатин.

Браулiо був хлопцем мого вiку.