Марія (Український)

Менi приснилося, що Марiя зайшла, щоб оновити квiти на моему столi, а коли вона виходила, то обмахнула штори мого лiжка своею струмливою муслiновою спiдницею, усiяною маленькими блакитними квiточками.

Коли я прокинувся, птахи пурхали в листi апельсинових i грейпфрутових дерев, а апельсиновi квiти наповнювали мою кiмнату своiм ароматом, щойно я вiдчинив дверi.

Голос Марii тодi долинав до моiх вух солодким i чистим: це був ii дитячий голос, але глибший i готовий пiддатися всiм модуляцiям нiжностi i пристрастi; о, як часто в моiх снах вiдлуння того самого акценту приходило до моеi душi, i моi очi марно шукали той сад, де я бачив ii такою прекрасною того серпневого ранку!

Дитина, чиi невиннi пестощi були для мене всiм, бiльше не буде супутницею моiх iгор; але золотими лiтнiми вечорами вона гулятиме зi мною поруч, у гуртi моiх сестер; я допомагатиму iй вирощувати ii улюбленi квiти; вечорами я чутиму ii голос, ii очi дивитимуться на мене, i лише один крок розлучатиме нас.

Трохи впорядкувавши своi сукнi, я вiдчинила вiкно i побачила Марiю на однiй iз садових вуличок у супроводi Емми: вона була в темнiшiй сукнi, нiж напередоднi ввечерi, а ii фiолетова хустка, зав'язана навколо талii, спадала стрiчкою на спiдницю; ii довге волосся, роздiлене на двi коси, наполовину приховувало частину спини i грудей; вона i моя сестра були босi. Вона несла порцелянову вазу, трохи бiлiшу за руки, що ii тримали, яку вночi наповнила розкритими трояндами, викинувши менш вологi та пишнi як зiв'ялi.

Вона, смiючись зi своею супутницею, занурила своi щоки, свiжiшi за троянди, в переповнену вазу. Емма виявила мене; Марiя помiтила це i, не обертаючись до мене, впала навколiшки, щоб сховати вiд мене ноги, розв'язала з пояса хустку i, накривши нею плечi, зробила вигляд, що граеться з квiтами. Не були прекраснiшi дочки патрiархiв на свiтанках, коли вони збирали квiти для своiх вiвтарiв.

Пiсля обiду мама покликала мене до своеi швейноi кiмнати.

Емма та Марiя вишивали бiля неi. Вона знову почервонiла, коли я представився; можливо, згадуючи сюрприз, який я мимоволi зробив iй вранцi.

Мама хотiла бачити i чути мене весь час.

Емма, тепер уже бiльш натякаюче, ставила менi тисячу запитань про Боготу, вимагала описати розкiшнi бали, красивi дамськi сукнi, найкрасивiших жiнок тогочасного вищого свiту. Вони слухали, не вiдриваючись вiд роботи.