Марія (Український)

Вони розмовляли про виконану i майбутню роботу; мене ж займали менш серйознi речi: я думав про днi свого дитинства. Своерiдний запах свiжозрубаного лiсу i запах стиглих пiньюелей; цвiрiнькання папуг у сусiднiх гуадуалях i гуаябалях; далекий гудок якогось пастуха, що вiдлунював на пагорбах; покарання рабiв, якi поверталися з роботи зi своiми знаряддями на плечах; уривки, що проглядалися крiзь хиткi очеретянi заростi: Усе це нагадало менi про днi, коли ми з сестрами, Марiя i я, зловживаючи наполегливим маминим дозволом, iз задоволенням зривали гуави з наших улюблених дерев, розкопували гнiзда пiнуелей, часто отримуючи при цьому серйознi травми рук i кистей, а також пiдглядали за пташенятами папуг на огорожах загонiв.

Коли ми натрапили на групу рабiв, мiй батько сказав молодому чорношкiрому чоловiковi високого зросту:

–Бруно, пiслязавтра твое одруження вже готове?

Так, мiй пане, – вiдповiв вiн, знiмаючи очеретяний капелюх i спираючись на держак своеi лопати.

–Хто такi хреснi батьки?

–Я буду з Долорес i сеньйором Ансельмо, якщо дозволите.

–Добре. Ремiгiю i тебе добре висповiдають. Ти купив все необхiдне для неi i для себе на грошi, якi я вислав за тобою?

–Все готово, пане господарю.

–І це все, що ти хочеш?

–Побачиш.

–Кiмната, яку тобi показав Ігiнiо, вона хороша?

–Так, мiй пане.

–О, я знаю. Ти хочеш танцювати.

Тодi Бруно засмiявся, показуючи слiпучо-бiлi зуби, повернувшись i подивившись на своiх супутникiв.

–Справедливо, ти дуже добре поводишся. Знаеш, – додав вiн, звертаючись до Ігiнiо, – виправ це i зроби iх щасливими.

–А ти йдеш першим? -запитав Бруно.

Нi, – вiдповiв я, – ми запрошенi.

Рано-вранцi наступноi суботи Бруно i Ремiгiя одружилися. Того вечора о сьомiй годинi ми з батьком поiхали на танцi, музику яких ми тiльки-но почали чути. Коли ми приiхали, Юлiан, капiтан банди рабiв, вийшов, щоб взяти нашi стремена i прийняти наших коней.

Вiн був у своему недiльному вбраннi, а на поясi висiло довге посрiблений мачете – значок його роботи. Кiмната в нашому старому будинку була очищена вiд речей, якi в нiй знаходилися, щоб провести бал. На дерев'янiй люстрi, пiдвiшенiй до однiеi з крокв, кружляло з пiвдюжини вогникiв: музиканти i спiваки, сумiш агрегатiв, рабiв i манумiсiонерiв, зайняли однi з дверей.