Мацюсеві пригоди

Примiром, замiсть смачного вина Мацюсь мусив пити двi чарочки риб’ячого жиру, який йому зовсiм не смакував. А замiсть того щоб читати газети, вiн переглядав лише картинки, бо читав ще не дуже добре.

Все було б iнакше, якби Мацюсь мав розум батька-короля й чарiвну шапку-невидимку. Тодi вiн справдi був би королем. А так вiн часто думав, чи не краще йому було народитися звичайним хлопчаком, ходити до школи, виривати сторiнки з зошитiв i кидатися камiнням.

Якось Мацюсевi спало на думку, що коли вiн навчиться писати, то напише листа Фелековi, i, можливо, Фелек йому вiдповiсть, – то й вийде так, буцiмто вони розмовляли.

Вiдтодi король Мацюсь взявся до справи серйозно. Цiлими днями вiн писав – переписував iз книжок оповiдання й вiршi. І якби йому дозволили, вiн не ходив би навiть у королiвський сад, а все писав би й писав, з ранку до вечора. Та не мiг Мацюсь цього зробити, бо придворний етикет i церемонiал вимагали, щоб король прямо з тронноi зали виходив у сад. Адже двадцятеро лакеiв уже стояли напоготовi, щоб вiдчинити йому дверi.

Коли б Мацюсь не вийшов у сад, тi двадцятеро лакеiв не мали б нiякоi роботи, i iм було б дуже нудно.

Можливо, хтось скаже, що це не робота – вiдчиняти дверi. Так скаже той, хто не знае придворного етикету. Я ж маю пояснити, що в тих лакеiв було небагато вiльного часу. Кожний з них щоранку приймав холодну ванну, потiм перукар iх зачiсував, голив iм вуса й бороди; одяг кожного мав бути чистим, щоб нiде не знайшлося й порошинки, бо коли триста рокiв тому за короля Генрiха Запального на королiвський скiпетр якось перескочила з одного лакея блоха, то бiдоласi кат вiдрубав голову, а дворецький ледве уникнув смертi.

Вiдтодi окремий наглядач перевiряв чистоту лакеiв, якi, ретельно вмитi й убранi, з одинадцятоi години сiм хвилин стояли в коридорi й чекали до першоi години сiмнадцять хвилин, щоб iх оглянув сам церемонiймейстер. А тут гав ловити не можна, бо за незастебнутий гудзик дають шiсть рокiв ув’язнення, за погану зачiску – чотири роки каторжних робiт, за незграбний уклiн – два мiсяцi ув’язнення на хлiбi й на водi.

Про все це Мацюсь уже трохи знав, тому йому навiть не спадало на думку не вийти у парк; а втiм, хто знае, може, й траплявся колись в iсторii такий випадок, що якийсь король зовсiм не виходив у сад, i можна було б дозволити й Мацюсевi чинити так само. Але тодi йому нi до чого умiння писати, бо як же без саду вiн передав би Фелековi свого листа?

Мацюсь був здiбний, i сила волi в нього була велика.