Мацюсеві пригоди

А навiщо дитину возити весь час по мiсту? Може пiти дощ, вiн застудиться або ще там щось. А ви розумiете, що тепер як нiколи слiд турбуватися про здоров’я короля.

Фабрикант був би дурень, якби не здогадався, що це йому лише так говорять, а насправдi в цьому криеться якась таемниця…

– Отже, неодмiнно на ранок?

– На ранок, на дев’яту годину.

Фабрикант узяв перо, начебто щось пiдраховував: Мацюся, мовляв, треба зробити з найкращоi порцеляни – вiн не знае, чи вистачить. Так, це коштуватиме дуже дорого. І робiтникам треба заплатити за секретнiсть.

А тут iще машина зiпсувалася. Скiльки може коштувати ремонт? Ну, та й iншi замовлення доведеться вiдкласти. Рахував, рахував – довго.

– Пане мiнiстре торгiвлi, якби не вiйна, – я розумiю, що зараз дуже великi витрати на армiю й гармати, – якби не вiйна, вам довелось би заплатити вдвiчi бiльше. Та вже гаразд… але це остання цiна…

І вiн назвав таку суму, що мiнiстр аж зойкнув.

– Та це ж здирство!

– Пане мiнiстре, ви ображаете нацiональну промисловiсть.

Мiнiстр торгiвлi подзвонив до старшого мiнiстра, бо сам не наважувався заплатити стiльки грошей. Проте, боячись, щоб хтось не пiдслухав iхню розмову, замiсть «лялька», сказав «гармата».

– Пане старший мiнiстре, дуже дорого правлять за цю гармату.

Старший мiнiстр здогадався, про що йдеться, i наказав:

– Не торгуйтеся, тiльки обумовте, щоб вона, коли смикнеш за мотузочок, вiддавала честь.

Телефонiстка дуже здивувалася – що то за новi гармати, якi мають вiддавати честь?

Фабрикант розходився.

Йому доведеться, мовляв, ще докласти на цьому замовленнi. Це не його справа. Хай звернуться до королiвського механiка чи до годинникаря. Вiн солiдний промисловець, а не штукар. Мацюсь заплющуватиме очi, але вiддавати честь не буде – i край. Зрештою вiн згоден i на це, але не поступиться анi копiйкою.

Спiтнiлий i голодний повертався мiнiстр торгiвлi додому.

Спiтнiлий i голодний повернувся префект полiцii до палацу.

– Я вже знаю, як викрали Мацюся. Я все грунтовно оглянув.

Було це начебто так: коли Мацюсь спав, йому накинули на голову мiшок i винесли в королiвський сад, туди, де росте малина. В малиннику е витолочене мiсце, там Мацюсь зомлiв. Щоб вiн опритомнiв, йому дали малини й вишень. Там лежить шiсть кiсточок з вишень. Коли Мацюся переносили через огорожу, вiн захищався, бо на корi дерева знайдено слiди голубоi кровi. Щоб замести слiди, вороги посадили його на корову. Префект сам бачив слiди коров’ячих нiг.